Я дуже давно працюю в дому для лiтнix людей. Багато людських доль мені довелось побачити, багато історій почути. Дуже багато в нас поkинyтих дiтьми cтаpeньkиx. Ось і цього разу приїхала донька зі своєю старенькою матір’ю, яка явно не розуміла чому і для чого її сюди привезли. Я одразу зрозуміла, що ця жінка, її донька, просто остання боягузка, яка хоче по3бyтиcя мaтeрі, так ще й залишила обов’язок пояснити матері, що як і де нам. Як так можна з рідною матір’ю? Не розумію і не зрозумію ніколи.
Не перший раз до нас так приїжджають. Мені завжди було шкода таких бабусь та дідусів. Ми все пояснили бабусі, її призначили моєю підопічною, тому я мала змогу поспілкуватися з Лідою Степанівною. Так я дізналась, що вона дуже хороша жінка і що вона плекає надію на те, що донька приїде та забере її додому, що все це лише на деякий час. Вона вірила, що в донька просто виникли проблеми.
Так, проводячи час з Лідою Степанівною я недавно дізналась, що в неї є ще одна донька, яку вона не бачила вже років з 15, а може й більше. Йшов час, ніхто не приїжджав за Лідою Степанівною. Вона вже все усвідомила, що донька покинула матір, адже навідувала її всього двічі.
На день народження Лідії Степанівни, які до речі виповнювалось гордих 74 роки, не з’явились ні старша ні молодша донька. Ми вирішили якось втішити бабусю, тому всім колективом влаштували для неї невеличке свято з тортиком з чаєм та щирими привітаннями. Вона була неймовірно рада такій турботі та увазі, яку не отримувала від своїх дітей. Після святкувань Лідія Степанівна відвела мене в свою кімнату, посадила на ліжко, попросила пробачення, що турбує та почала виливати душу. Вона завжди більше приділяла увагу більше своєму чоловіку, якого так сильно кохала, а він з нею був лише через зручність Лідії Степанівни. Донькам ж не діставалось стільки любові, уваги та турботи як їхньому батьку, тому молодша перестала спілкуватись з нею вже давно, а старша піклувалась лише через спадок, а коли старенька переписала на старшу квартиру – та привезла стареньку сюди.
Коли я вже йшла від Лідії Степанівни в сльозах, то помітила жінку в коридорі. Вона стояла схвильована, а в руках тримала букетик красивих білих лілій, маленьким тортиком та пакунком. Вона підійшла до мене та запитала чи знаходиться в нас Лідія Степанівна та як пройти до її кімнати. Я пояснила їй куди потрібно йти та дуже ніжно посміхнулась. Як добре, що на 74 літо Лідії Степанівни вона нарешті побачиться з донькою, яку стільки часу не бачила.
