Наталю, як можна так виховувати дівчину? постійно дорікала сестрі Оксана. Вона ж дівчинка, а не хлопець.
Наталя й Оксана рідні сестри, обидві давно вийшли заміж і народили дітей. Наталя доньку Софійку та сина, а Оксана єдину донечку Марічку.
Сестри часто бачилися, переважно Оксана з донькою приїжджала в гості до Наталі, бо в них був свій дім у приватному секторі. Гарний, охайний двір із альтанкою, де можна посидіти, а дітям погуляти. Оксана ж із родиною жила в квартирі.
Оксана, звісно, була певна, що її Марічка розумніша, краща та обдарованіша за Софійку. Різниця у віці між дівчатками лише рік, Софійка старша.
Наталю, твоя Софійка знову на дерево залізла, ну що це таке? намагалася вплинути на сестру щодо виховання доньки.
Та що тут такого? дивувалася Наталя. Вона ж дитина, має розвиватися.
Але не по деревах же скакати! Це ж хлопчача справа, а не дівоча, переконувала Оксана, але сестра лише посміхалася.
Дівчатка дружили. Марічці, можливо, теж хотілося так само вільно грати та лазити по деревах, але мама пильно стежила. Нічого подібного їй не дозволялося.
Софійка ніколи не заздрила двоюрідній сестрі, хоч її тітка Оксана вважала, що саме її доньці варто заздрити. У дитячі та шкільні роки Софійці було байдуже. Вона жила своїм життям, була жвавою та встигала скрізь.
Вона любила у гаражі в батька наводити лад. Софійка славилася «ватажком у спідниці» не поступалася хлопцям ні в чому: лізла на дерева, билася з ними, захищаючи себе та молодшого брата, інколи навіть перелазила через паркан у чужі сади за яблуками. У ляльки вона майже не грала, не цікавили її зачіски, банти чи сукні. Найбільше їй подобалося возитися з татом у гаражі, розглядати гайкові ключі, гвинтики та болтики, хоча його постійно дратувало, коли вона наводила там порядок.
Доню, не треба мені тут твого ладу потім нічого не знайду! Краще подай ключ на шістнадцять. І вона миттєво знаходила потрібний, розуміючи, що до чого. Батько хвалив її, а дівчинка пишалася.
Марічка повна протилежність Софійки. Її одягали, як ляльку. На ній завжди були гарні сукні, білі гольфи з китицями, величезні банти. Сукні Марічки не подобалися Софійці занадто багато рюшок та оборок.
Постійно лунали зойки її мами:
Марічко, не лізь у пісочницю, гольфи забрудниш! Відійди від дверей там протяг! Не чіпай чужі іграшки вони брудні! Навіщо ти взяла те яблуко на ньому ж мікроби! Лише й чулося: «Не можна».
Софійку це завжди дивувало, і тітка Оксана їй саме через це не подоб
