Диво під Новий рік
Павле, поясни, будь ласка, як ти міг забути? Я ж тобі зранку кілька разів про це нагадувала, ще й смс-ку написала! Олеся невдоволено дивиться на чоловіка.
Той стоїть на порозі кухні з винуватим виглядом та тільки знизує плечима.
Та й сам не збагну, Олесю… Вилетіло з голови й все, намагається виправдатись Павло.
А телефон?
А телефон цілий день в кишені пролежав, я ж навіть не витягував ось і не побачив твого повідомлення…
Олеся вже починає «кипіти».
То значить, новий акумулятор до машини купити ти не забув, а от подарунок дочці під ялинку вибило з памяті?
Вилетіло… Просто автомагазин працював лише до восьмої вечора, ось я й поспішав, про все інше забув. Пробач.
Мені здається, Павле, твоя стара «Лада», що щомісяця ламається, для тебе важливіша за нашу Даринку, Олеся сідає на табурет і важко зітхає, поглядаючи на годинник.
Годинник показує пять хвилин до одинадцятої.
Пізно, надворі вже ніч, і що-небудь виправити вже неможливо. Від цього на душі ще гірше.
Олеся, навіщо тобі такі дурниці на думці? Я люблю Даринку, ти це знаєш. Просто забув… З усіма буває.
Зі мною не буває, Павле! говорить вона напівшепотом, щоб донька нічого не почула.
Чоловік хотів обійняти дружину, щоб згладити напругу, але вона відхилилась, повернулася спиною і
…почала накладати олівє у салатницю.
«Півдня цей салат готувала хотіла чоловіка здивувати, а він А він подарунок доньці забув!»
Чула я: все краще робити сама, пробурмотіла Олеся. Навіщо було сподіватись на тебе, Павле. Думала, відповідальний ти у нас.
Олесю, я знаю, що винний, але ж подивись нічого страшного. Ну не буде подарунка під ялинкою. Скажемо Даринці, що
Що скажемо? Що у тата в тридцять пять склероз? Що йому акумулятор важливіший?
Скажемо, що у Святого Миколая цьогоріч справ багато, не встиг прийти. Я завтра зранку куплю подарунок і віддам їй, мов би від Миколая.
А де ти його купиш? Завтра майже всі магазини не працюють, хіба що продуктові. Ех, Павле, Павле
Олесині емоції можна було зрозуміти.
Як тільки народилась Даринка, у них у родині зявилась особлива традиція: у новорічну ніч усі разом ідуть до ялинки після опівночі й знаходять там подарунки.
Даринка цю традицію найбільше любить: як і більшість дітей її віку, щиро вірить у Святого Миколая, чудеса і новорічну магію. Кожного разу вона так сяє, коли віднаходить під ялинкою подарунок своєї мрії.
Ось і сьогодні Даринка вже кілька разів зазирала під ялинку (раптом диво станеться раніше!) і розповідала мамі, як чекає на подарунок від Миколая.
Цікаво, що Миколай принесе мені цього року? роздумує вголос дівчинка. Я б, звісно, хотіла велосипед, як у Назарчика з третього підїзду. Хоча й ролики буду рада.
Олеся посміхається. Вона саме просила чоловіка купити ролики для доньки.
Раніше Олеся завжди сама обирала подарунок, але сьогодні Павла терміново викликали на роботу, тож вирішила: навіщо їй їхати у магазин, якщо чоловік може придбати усе по дорозі?
Павло повернувся після восьмої, а коли вже приготувала стіл і поцікавилась він раптом згадав, що нічого не купив
Олесю, давай не будемо псувати собі свято, просить Павло, пробуючи обійняти, заспокоїти. Не нарочно я. Так вийшло. Хочеш сам Даринці поясню? Вона зрозуміє.
Олеся нічого не відповідає.
Сльози котяться щоками. «Як так? Як можна забути про подарунок дитині».
І аж до останнього Олесі здавалося, що Павло просто сховав куплений подарунок десь по дому, щоб вкласти під ялинку в особливий момент. Але магазини вже давно закриті нічого не виправиш
Тобі допомогти? невпевнено питає Павло, бачачи, як Олеся розставляє тарілки.
Дякую, вже «допоміг» Не треба.
В цей час на кухню вбігає весела Даринка: переглянула всі новорічні мультики.
Мамо, тато! До Нового року залишилось менше двох годин! Скоро Миколай мені сюрприз принесе!
Олеся сердито дивиться на Павла.
Швидко відвертається, щоб не зіпсувати дочці настрій.
А ще Олеся придумала, як все владнати: покладе під ялинку конверт з грошима, а на ньому напише: «Даринці на ролики».
Звісно, це не те, чого чекає дитина у новорічну ніч, але краще, ніж нічого.
Може, обійдеться
*****
Одинадцята година вечора, уся сім’я сідає до столу коли раптом у двері хтось стукає.
Павле, ти когось кликав у гості? здивовано питає Олеся. Я точно нікого не запрошувала.
Та ні, і я не кликав. Може, сусіди? Я гляну, а ви поки наливайте сік у склянки, відповідає Павло.
Відчинивши двері, бачить перед собою бородатого чоловіка у потертій червоній куртці. На Миколая зовсім не схожий. Швидше безхатько. І по вигляду, і по запаху зрозуміло (від нього не пахне парфумом).
Чого хотіли? Квартирою помилились чи гроші будете просити? Кажу відразу не дам ні копійки. Все одно на горілку спустите.
Та ні, не за грошима я. Все гаразд у мене, бадьоро відповідає чоловік.
«Все гаразд?» Павло ледь не засміявся.
Ніколи він зневажливо до безхатьків не ставився, співчував. Але ця фраза аж надто дивно звучить з вуст такого бідолахи.
А тоді, чого треба? Павло виходить на сходову клітку й зачиняє двері, щоб запах не зайшов до квартири.
Я тут кошеня у підїзді знайшов. Гарний який! чоловік витягає з-під куртки пухнастий комочок. То раптом ваше? Може, загубили?
Павло посміхається.
«Зрозумів просити грошей даремно, тепер намагається кошеня втулити».
Вибачте, але я це кошеня бачу вперше. І взагалі у нас ніколи не було тварин.
А не хочете завести? Дітям таке чудо точно сподобається! Є у вас донечка?
«Ну ось і почалося: впарити кошенятко сподівається», Павло посміхається.
Ні, не треба, дякую.
Зрозуміло Ну, доведеться викинути на смітник, засмучується чоловік.
Вже хоче піти, як Павло бере його за плече:
Стійте! Нащо викидати живе створіння? Залиште в підїзді.
Так все одно, виженуть на вулицю. А на смітнику хоч картонні коробки є, заховатись можна. І їжа трапляється.
До тварин Павлу було байдуже, та зараз стало шкода малюка. Уявив, як він, сирота, мерзне, голодує
Не було часу думати там на кухні чекають, а цей вже йде
Давайте сюди! Павло хапає кошеня. Не треба його викидати.
Як скажете, добродушно посміхається незнайомець і йде сходами.
*****
Коли Павло повертається у квартиру, з кухні виглядають Олеся та Даринка.
Де тебе носить так довго? Щось сталось?
Ні-ні, все гаразд, посміхається Павло, ховаючи кошеня за спиною і сподіваючись, щоб не замяукало.
Бо як Олеся дізнається, кого він у дім приніс, вижене на вулицю. І, може, не лише котика.
Звісно, рано чи пізно доведеться зізнатись, але поки треба час, аби пояснити свій вчинок: чому просто перед Новим роком взяв додому кошеня, не спитавши нікого.
А хто приходив? Олеся дивиться насторожено, мовляв, ти щось ховаєш.
Та це сусід наш, Василь з четвертого поверху. Питав, який акумулятор обрати.
А, тоді зрозуміло… Ти ж у нас «спеціаліст». Ну, Павле, йди руки мий і сідай за стіл, Новий рік вже ось-ось.
Добре, ще хвилинка!
Коли дружина з донькою пішли на кухню, Павло метнувся по квартирі, де заховати кошеня.
Балкон холодно. Туалет небезпечно, раптом хтось зайде. Дитяча — теж ні. Лише вітальня
Павле, йдеш? Олеся вже сердиться. Скільки чекати можна?
Йду, кохана!
Павло швидко ховає кошеня на нижню полицю шафи, дверцята трохи відкрив і мерщій на кухню.
*****
З Новим роком! лунає за вікном.
Павло вітає дружину й дочку. Традиційно бажає здоровя та щастя.
Між тим, Даринка відставляє склянку з соком і біжить в залу. Олеся згадує, що забула покласти конверт під ялинку, сердито зиркає на Павла. Мовляв, це ти винен!
Сам тепер донечку заспокоюй!
Та Дарина анітрохи не засмутилась вибігає і щасливо гукає:
Мамо, тату! Бігом сюди! Дивіться, що Миколай мені поклав під ялинку!
Павло з Олесею завмирають на порозі. Під ялинкою мружиться маленьке біле кошеня, а Даринка його ніжно пригортає.
Я так мріяла про кошеня, й Миколай мені його подарував! Назву його Сніжком!
Дівчинка бере пухнастого на руки, обіймає, а Олеся веде Павла вбік.
Це що? Звідки ти його взяв? Це твоя робота?
Олесю, тільки не злись. Я зараз усе поясню, починає Павло.
Злитись? Ти що! Подивися на Даринку такою щасливою я її давно не бачила! Хоч би попередив, що сюрприз готуєш, а то ж марно нагримала сьогодні, обіймає чоловіка, цілує в щоку.
Павло стоїть приголомшений: ось це так удача!
Справжні дива трапляються саме у новорічну ніч. Дочка щаслива, дружина задоволена.
І все завдяки білому кошеняті і
Він раптом згадав про безхатька.
Олесю, слухай Важлива справа
Павло щось прошепотів їй на вухо. Олеся здивовано киває.
*****
Ну що, Іванич, всіх кошенят прилаштували, слава Богу. Можна вже й у підвал, поки не зачинили, бородатий чоловік лагідно плескає по плечі друга.
Ага, Марку. Цікаво ти придумав з тією сміттєвою коробкою, усміхається другий.
Гадаєш? Я боявся, що з сходів виженуть за такі слова.
Ну, ризик був. Але ж тільки той, кому не байдуже, забере кошеня й не допустить, аби воно пропало.
Ага.
Двоє безхатьків сидять на лавці неподалік будинку, де сьогодні прилаштували чотирьох кошенят, знайдених у підвалі цього ж будинку.
Людей на вулиці багато, але ніхто їх не жене.
Декотрі навіть зичать здоровя, удачі. Ті дякують у відповідь.
Тут раптом відчиняються двері підїзду, й вибігає Павло. Шукає очима когось, помічає друзів і біжить до них.
Чого це він? Може, передумав забирати маля? дивується Марко, впізнавши Павла.
Це той самий? Оце так…
З Новим роком, хлопці! усміхається Павло, протягує їм великий пакет. Ми з дружиною для вас накрили новорічний стіл, подякувати хочемо.
Дякуємо! Не чекали! вдячно відгукується Іванич разом з Марком.
А це від мене особисто, Павло простягає пляшку «Київського» шампанського. Щоб свято справжнє було.
О, тепер і ми відзначимо, Марко! Таки диво під Новий рік
Павло збирався йти, але повернувся.
Де святкувати плануєте?
Та поряд, у підвалі. Там сухо, тепло, картон можна вистелити.
А ходімо до мого гаража!
За пять хвилин чоловіки заходять у гараж. Павло відчиняє запрошує.
Облаштовуйтесь. Тут і диван є, і обігрівач. Стіл, посуд знайдете. Машину зараз у двір віджену, щоб було просторо.
Та ми і тут розмістимось, хотіли заперечити друзі.
Але Павло заперечливо хитає головою.
Хай стоїть. З автомобілем нічого не трапиться. Та ви тільки не переборщіть, гаразд?
Та ми в міру. Усе символічно, запевняє Марко.
Повірю вам. Завтра прийду, розкажете про себе, може, допоможу вам прилаштуватись.
Оце так шепоче Іванич.
Воістину диво киває Марко.
Така ось ніч вийшла по-справжньому новорічна й чарівна.
