Таємнича Відвідувачка: Маленька Дівчинка, Яка Спостерігала за Таємничим Візитом Батька.
Маленька Олеся, щоб її не помітили, мовчки спостерігала, як батько провів у її кімнатку літню жінку. Та була невисокою, з морщинистим обличчям.
Так, мамо, тут не так просторо, як у тебе вдома, але умови кращі: центральне опалення, гаряча вода, теплий туалет. Коли продамо твій будинок і купимо більшу квартиру, в тебе буде власна кімната.
Ой, чому ліжечко таке маленьке? голос жінки був лагідним, але впевненим. Навіть я, така маленька, не влізу
Це Олесине! Не хвилюйся, знайдемо тобі більше ліжко.
Але ж місця не вистачить!
Ти що, збираєшся тут бігати, як дитина? батько добродушно засміявся. Усе буде гаразд, як-небудь влаштуємося!
А Олеся?
Так! голос батька різко став жорстким. Донька Тетяни.
І твоя донька, спокійно поправила жінка, не злякавшись тону сина, Нехай земля їй буде пухом, Тетяночко.
Олеся несвідомо перехрестилася.
Її мама була дуже гарною та доброю, обожнювала свою доньку, яку назвала на честь улюбленої героїні з роману. Олеся памятала мамину усмішку, коли батько, Петро, приходив додому. Він теж був лагідним і веселим, завжди носив Олесі іграшки та пестив її.
Але одного дня все розвалилося. Мама не прокинулася. Дівчинка не розуміла, що відбувається, чому всі плакали та дивилися на неї з жалем, чому батько став похмурим і далеким. Жахливе слово «померла», яке повторювали всі, хто заходив у дім, переслідувало її, хоча вона й не розуміла його значення.
Незабаром вони довго їхали в машині з батьком. Він мовчав і не відповідав на її запитання. Нарешті зупинився і важко промовив:
Мамочки більше немає, Олесю. Ти будеш жити зі мною та моєю родиною. У тебе є два брати.
Олеся трохи заспокоїлася. Але коли вони зайшли до квартири батька, їх зустріла розкуйовджена жінка, яка кричала:
Навіщо ти привів цей тягар? Сам і доглядай! Не хочу годувати твою позашлюбну дитину!
Олеся притулилася до стіни. Два хлопці, двійнята, дванадцяти років, вийшли на шум. Подивилися на дівчинку з презирством.
Ти хто? спитав один. Що за переляка?
Другий просто вихопив у неї торбинку, вивернув і висипав все на підлогу.
Що тут у нас? Фу! Сміття! Зі смітника взяла? почав топтати її речі.
Олеся скрикнула. Прибігли батько з жінкою.
Бачиш?! знову закричала жінка. Ще не встигла зайти, а вже скандал! Чого ревеш, дрищо?
Олеся подивилася на батька зі сльозами. Він оцінив ситуацію й холодно сказав:
Іди в кімнату! А ти, повернувся до Олесі, йди за мною!
Дівчинка покірно пішла. Чула, як жінка бурчить у слід.
Олесю! вони зайшли у маленьку кімнатку з крихітним віконцем, схожу на комору. Так вийшло, що твоя мама померла. Ти будеш жити зі мною та моєю родиною. Ця жінка моя дружина, Олена. А хлопці мої сини, Данило і Ярослав. Намагайся ладнати з ними.
Батько пішов, але незабаром повернувся зі старим ліжком і такою ж старенькою тумбочкою.
Влаштуйся!
Життя Олесі змінилося. Як вона не намагалася родина батька її не прийняла. Тітка Олена злісно дивилася на неї, скаржачись, що втомилася. Хлопці спеціально штовхали або щипали її. Олеся швидко зрозуміла, що краще не виходити зі свого куточка, поки хтось є вдома. Дні проводила в кімнатці, граючись старою лялькою єдиною річчю, що залишилася з минулого життя.
Іноді хлопці заходили і кепкували. Поки батько не помітив і не покарав їх. Після цього вони не підходили до дверей, але щоразу, коли вона йшла в туалет, умиватися чи їсти, знаходили спосіб її дражнити. Їла не те ж, що інші, і часто сама. Відчувала запах млинців на сніданок, але їй давали кашку та ріденьку юшку. Батько іноді підкидав солодощі.
Олеся мріяла, щоб швидше піти до школи, знайти друзів. Але до того було ще далеко.
Тепер у кімнаті зявилася бабуся. Олеся зігнулася на ліжку й спостерігала, як та розташовується. Бачила, як батько з синами заніс старий диван та маленьку шафу. Після цього в кімнаті ледь можна було повернутися.
Давай познайомимося, сказала жінка, сідаючи на диван. Я пані Ганна, мати твого батька, твоя бабуся.
Олеся, прошепотіла дівчинка.
Не хотіла розмовляти, не вірила, що бабуся може бути до неї доброю.
Але вони подружилися. Їх обєднувало те, що родина батька їх відкинула. Однак ніхто не насмілювався ображати бабусю вголос. Хоча Олеся чула, як тітка Олена нарікала, що батько привів стару божевільну. Хлопці ж намагалися
