У маленькому містечку, затишному й тихому, розпочалася історія Соні — мрійливої дівчини з яскравими очима та гострим розумом. Вона завжди прагнула до знань і віддавала багато часу навчанню. Коли настав час вступу до університету, Соня успішно і з радістю заскочила на цей потяг до майбутнього.
Університетські роки пролетіли швидко. Соня була відмінницею і заробила собі повагу викладачів та колег. Але на третьому курсі, серед навчального процесу, у її серці прокинулося почуття кохання. Вона втрапила в сіті магічного почуття, де кожна мить була кольоровою.
Закоханість затягнула Соню в інший світ, де її серце билося в такт з кроками коханої людини. Але не все завжди йде за сценарієм казки. Хлопець, у кого закохалася дівчина, раптово змінює своє ставлення до неї. Він зізнається, що в нього є наречена, яка навчається за кордоном і ось вона повертається на канікули. Соня аж ніяк не очікувала такого повороту. Її серце було розбите.
Та нещастя не приходить одне. Незабаром Соня дізнається, що вона вагітна. Для батьків ця новина стає шоком. Плани й надії зламалися. Батьки не в силі пережити цього факту. Вони вважають це найбільшим соромом для всієї родини і проганяють Соню з дому.
Соня опиняється на вулиці, збентежена та безпорадна. Перед нею відкривається холодний і невідомий світ бездомності. Але вона воліє не здаватися, а боротися за своє майбутнє та майбутнє своєї дитини. Дівчина вирішує все-таки народити дитину. Так, для неї це ще одне випробування. але вона З Божою поміччю знайде вихід. Вона не вбиватиме життя, що народилося в ній.
З такими думками Соня поїхала до обласного центру. Тут вона припленталася на околицю міста, де мешкав її рідний дідусь. Сама не зчулася, як опинилася тут. Ноги самі занесли аж сюди. Постукала в двері, які зі скрипом відчинилися і впустили до середини.
Дідусь був не проти, щоб внучка трохи погостювала в нього. Уже сім років, як мешкає сам. Часом навідуються до нього колишні пацієнти, приходять за порадою. І все. Так що внучка буде прикрашати його самітнє життя.
Перебування у дідуся затягнулося. Соня ще того вечора розповіла старому, яке лихо з нею трапилося. Дід покряхтів і погодився і з розумінням навіть жалістю поставився до Соні. Сюди вона повернулася і після народження малюка, бо більше ніде було. Заробляла собі на хліб насущний перекладами. Батьки наче викреслили дочку зі свого життя. Там балом правив батько, який був доволі суворим щодо таких речей.
Однак Соня вже звиклася, що вона може розраховувати тепер лише на себе і дідуся, який часом бавив малого або давав цінні поради як лікар. Вона набралася сили і відчувала, що навчилася жити в цьому світі самостійно. Далі все в неї буде — і робота, і взаємне кохання, і друзі. Таке життя!
