В мене є старший брат, з яким ми проживаємо в одному місті, практично через дорогу один від одного. В нього є дружина, та двоє діток. Ми прекрасно ладнаємо, завжди допомагаємо, та підтримуємо, коли щось трапляється. Часто дружина Артема віддає різні костюми, плаття, іграшки моїм дітям. Вони постійно оновлюють такі речі у своїх дітей. Дякувати Богу, з фінансами проблем не мають. По правді сказати, ми теж не бідуємо, але через те, що виплачуємо квартиру в іпотеку, в багатьох речах доводиться відмовляти й собі й дітям.
Ми ніколи нічого не просили. Завжди самі все робимо, заробляємо та купуємо. Навіть квартиру. Замість того, аби зробити собі весілля, кошти, які відкладали на святкування внесли як перший внесок за квартиру. На цей час залишилось ще шість платежів по п’ятнадцять тисяч.
Сьогодні, як грім серед ясного неба, до нас завітала теща Андрія. Нічого доброго вона не принесла, це було помітно по її вигляду відразу. Вона привіталась, та нахабно зайшла до будинку. Як людину я її не любив. Безпардонна та не вихована. Не знала найпростіших мір пристойності. Всілась на диванчик за столом, й що тут почалося. Цитую: “Ви що собі думаєте?! Собі квартирку вирішили прикупити, а в моїх внуків одяг та іграшки забираєте?! Совість маєте?! Не можете купити, сидіть тихенько й в інших не забирайте! Ще раз побачу, хоч одну одежинку на ваших дітях, пиняйте на себе.”
Такого ми не очікували. Артем з дружиною приносили нам всі речі самі, жодного разу не просили, а тим паче не вимагали. Вони б просто викинули їх, а так наші біля будинку бігають, не шкода, якщо порвуть старе.
Я зателефонував братові, розповів як все було. Як виявилось, його теща просто не любить нікого, крім себе. Не задовго до візиту в наш дім, вона намагалась посваритися з усіма в нього вдома. Михайлівна та людина, яка ходить по поліклініках, сидить в чергах та з усіма свариться, тоді їй ніби легше жити стає. Енергетичний вампір. В нього домашні про це знають, та вже не ведуться на провокації.
Дякувати долі, вони не живуть з нею в одному будинку, а їхати в гості майже дві години. Спілкуються по мінімуму, при нагальній потребі. Або вже коли поставлені перед фактом “я приїхала, накривайте на стіл”. Дуже просив вибачення. Зробила вона, а соромно братові. Чому вона вирішила до нас заявитись, досі не можу зрозуміти…Сварливими та з поганим характером бувають не тільки свекрухи.