Слухай мене добре, продовжував співмешканець. Або твоя донька віддає мені авто, або нехай виїжджає! Я не буду жити в домі, де мене не поважають! А куди ж вона подінеться? Це не твої клопоти! Доросла вже. Час ставати самостійною…
Марічка стояла у коридорі батьківської хати й слухала, як мати пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину.
Марічко, ну подумай! Василь щодня їздить на роботу. А ти студентка. Тобі що, важко автобусом?
Дівчина притулилася до стіни й заплющила очі. Машину їй подарував дідусь на двадцятиріччя. Не нову, але свою. Першу. Тоді він сказав: «Щоб була незалежна. Щоб сама вирішувала, куди їхати».
Мам, авто зареєстроване на мене, спокійно відповіла Марічка.
Ну і що? Ми ж родина! голос матері став вищим. Василь тобі як батько. Памятаєш, як він тобі з математикою допомагав у десятому класі?
Марічка памятала. Памятала, як він кричав за кожну помилку, як швыряв підручник, коли вона не розуміла з першого разу.
Глуха, як пень! Вся в матір! казав він тоді.
З ванної долинуло гудіння фена мати, очевидно, збиралася кудись. За пять хвилин вона вийде, і розмова продовжиться. Марічка цього не хотіла.
Я подумаю, збрехала вона і пішла до своєї кімнати.
Але думати було ні про що. Машину вона не віддасть. А от що робити далі неясно.
Марічка вчилася на останньому курсі університету, підробляла репетиторкою з англійської. Грошей вистачало, хоч і ледве.
Якщо не враховувати, що «життя» проходило в домі, де кожен її крок обговорювали і критикували.
Василь зявився у їхній сімї, коли Марічці було одинадцять. Мати познайомилася з ним на роботі. Високий, з бородою, говорив голосно і багато.
Мамі це подобалося. Батько був іншим тихим, мовчазним. Після розлучення він переїхав до Києва, дзвонив рідко.
Спочатку Василь намагався. Приносив солодощі, розпитував про школу, інколи водив у кіно. Марічка тоді подумала: «Може, і справді непоганий». Але це тривало недовго.
Як тільки він остаточно оселився в домі, все змінилося. Він почав наказувати. Не просити, не радити командувати. Наче Марічка була не донькою, а служкою.
Зроби чай. Прибери за собою. Не стукай. Не гризися. Зроби телевізор тихіше. Список вимог збільшувався щодня.
А мати… мати перетворилася на захисницю Василя. Кожну й
