Сир маминої подруги
Ніхто точно не памятає, звідки взялася тітка Оля мамина подруга. Мені здавалося, що вона існувала завжди як темрява, таргани та Олег Винник. Тато вважав її агентом тіньового уряду, якого підсадили до звичайних людей для соціальних експериментів. Дідусь був переконаний, що тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний з команди за надмірну старанність. Навіть мама не могла точно пояснити, звідки вони знайомі. Тітка Оля була як той загадковий ключ на звязці: незрозуміло, навіщо він, але викинути страшно.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате вдосталь було вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Заллєш їй ноги в бетон, киннеш на дно океану вона й там розвернеться так, що підводний світ виростить лапи, щоб втекти на сушу.
Якщо говорити про комерційну жилку, то в тітки Олі був комерційний тромб. Щороку вона засуджувала нас на новий свій проект, і втекти від нього неможливо було навіть за кордон. У тітки Олі був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно розмовляла трьома мовами, але жодною з них не розуміла слово «ні».
Колись тітка Оля торгувала кубинською косметикою, від якої в мами виросли шовковисті вуса і зявилася стійка залежність. Потім вязала чоловічу білизну з синтетичного мериносу тут уже страждав тато. Вона обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» і вимагала зворотного звязку через місяць носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому зателефонував Потап і попросив автограф.
Дідусеві теж діставалося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника і нормалізації тиску». Дідуся потім тиждень показували в новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», варто було йому вийти на вулицю.
Багато у тітки Олі було ідей: мило ручної роботи з екстрактом борщу, корисні солодощі з кропиви й чорницї, вироби з вюна. Вона могла годинами розповідати про користь і красу своїх продуктів, поки людина не починала зворотний процес еволюції й не ставала на чотири точки. Коли віра в Бога, науку і здоровий глузд відступала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «родичам», «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні зразки.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах неможливо описати словами. Гадаю, наша квартира ще десять років не буде придатна ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь підїзд. Лише дідусь радів: його більше не змушували прати шкарпетки й навіть хвалили за принциповість.
Сир був дивним. Він ламав зубці тертки, вибухав разом із мікрохвильовкою і повністю випаровувався в духовці. Інколи нам здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику і перетворював їх на собі подібних.
Одного разу я намагався додати його до макаронів і залити кетчупом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонений виїзд за кордон на сім років.
Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир комом, а наступна партія буде «бомбічною». ПочДідусь спокійно відкладає молоток, пробує сир і каже: «Знаєш, Олю, може, краще відкриєш кафе?»
