Марія і її чоловік були звичайними селянами. Тримали господарство: дві корови, три свині і з десяток курей. Ніде не працювали. Батьки Марії померли, коли вона була ще зовсім дитям. Тому вона їх і не пам’ятає. Її виховувала старша сестра і бабуся.
Після одруження вона переїхала до свого чоловіка, який жив з своєю мамою. Народили вони сина і двох дочок. Ніде не працювали, лише в полі і біля хати. Гроші мали з продажу молока і яєць.
Коли діти почали підростати і пішли до школи, Марія вирішила, що потрібно якось заробляти гроші, щоб дітей вивчити і поставити на ноги. Тоді вона вирішила запропонувати чоловіку поїхати в іншу країну разом, щоб заробити гроші. Степан не мав міцного здоров’я, тому був змушений залишитися вдома. Допомагати своїй мамі доглядати за дітьми. А Марійка поїхала до Італії.
Перших пів року вона дуже тужила за рідною домівкою, та вибору в неї не було. Їй потрібно було хоча б відробити ті гроші, що позичила у сусідів, щоб купити квиток до Італії.
Йшли роки, Марійка вивчила мову, працювала на двох роботах – доглядала старого дідуся і прибирала сусідній офіс. Кожних два тижні передавала додому гроші і посилки з італійськими продуктами. Чоловік її помер через три роки, як вона поїхала на заробітки, а дітей виховувала її свекруха. Марія іноді приїздила додому. Допомогла дітям втупити до інституту, видала доньок заміж, а сина одружила.
Навіть на весілля подарувала донькам по двокімнатній квартирі у райцентрі, щоб молоді пари одразу жили окремо у власних домівках. А так, як син був старший і допомагав за зароблені гроші будувати і облагороджувати батьківський будинок – Марія з свекрухою вирішили, що залишать його йому.
Пройшло ще кілька років і Марійка вирішила, що її здоров’я вже не те і їй варто повертатися додому. Та й свекруха була вже дуже старенькою. Так і зробила.
Лише невістка і син цьому зовсім не зраділи. Вони мали у планах купити авто, за ті гроші що Марійка б заробила за наступні роки. А вона повернулася.
Щодня бідна жінка чула докори і від сина і від невістки. Життя в тому домі не було. Вони постійно ображали і її і стареньку свекруху. Добре, що старша сестра порадила Марійці мати подушку безпеки і відкласти певну суму на банківському рахунку. Так, це не було багато коштів, але маленьку цегляну хатину на іншому краю села вона придбала за ці кошти. Забрала свекруху і зрозуміла, що син – це чужа дитина. А от дочки і зяті допомагали їм облаштувати нове житло. І кожних вихідних приїжджали вгості на шашлик.
