Мамо, що ти сказала моїй дружині? Вона вже хотіла зібрати речі!
Я сказала їй правду. Ну ти подумай сам, вона ж тобі не пара, а Оленка була б набагато кращою для тебе.
Яка Олена? Що ти собі надумала?
Я завжди відчувала, що мій син особливий. Він був моєю першою дитиною, найдорожчим у світі. Коли він виріс і одружився, мені було важко це прийняти. Здавалося, ніби він знайшов когось, хто міг би стати замість мене. Віддати єдину кровинку у чужі руки нелегко, але прийшлось змиритися.
Мій син сенс мого життя. Я виростила його самотужки майже без чоловіка, бо той постійно був у відрядженнях, а я мусила бути й мамою, й татом. Навчилася лагодити велосипед, грати з ним у футбол і солдатиків, лиш би йому було радісно. Я бачила, що син це цінує. Я готова зробити все, щоб він був щасливим, бо для мене він найцінніший скарб.
Я завжди була впевнена, що його дружина не піклується про нього так, як я. Не готує, посуд завжди стоїть брудний, речі по всій квартирі і взагалі легка на підйом, а не господиня. Але я прагнула, щоб у нього було все добре, тому кожного тижня сама забирала до себе його хвилясті сорочки та футболки прати і прасувати. У мене був ключ син сам його дав я заходила, коли їх не було вдома, навшпиньках забирала речі, прала чемно дитячим порошком він у сина алергію не викликає і знову підкладала на полички. Дружина ж просто кидає все в автомат разом, а потім сушить як-небудь.
Памятаю, синів светрик, подарунок до Дня народження, зовсім зіпсувався: розтягнутий, у ковтунцях. Хто ж миє вовняне в дечі, потім чіпляє на мотузки? Мені довелося все розпустити і перевязати наново. От краще вже я сама щось зроблю, ніж потім виправляти.
Дружина не розуміла моєї тривоги, казала, що мій обовязок навчити сина бути самостійним. Але ж я знаю, як йому важко: робота, курси, він не встигає, а вона не допомагає! Я хочу, щоб він був щасливий і здоровий, а хто якщо не рідна мати підтримає?
Чоловік сварив: мовляв, ти йому вже не ненька, дай доростати. Він сам обрав наречену нехай розгрібає. Але я не можу спокійно спати, коли знаю, що мій син після роботи сам собі готує й пере, а його жінка розкидається на дивані.
Я вирішила востаннє попрати все: одну велику сумку складала і несла до нього додому, на четвертий поверх у сусідньому будинку. Ліфт ремонтували, довелося дертися сходами аж піт з лиця котився. Я важко дихала, ледве ступала, але згадувала кожну хвилину моя дитина не заслуговує на безлад. Я почала плакати, але тягла цей мішок і думала: аби лиш йому краще Хай би знайшов собі іншу, щоб піклувалась про нього, як треба.
Нарешті я допленталась до дверей відчинила ключем тихесенько, затримала подих, щоб сусідський пес не виказав мого приходу. А тут чужі черевики в передпокої. Я здивувалась, думала: чи не дружина знов розкинула? Далі чоловічі штани на підлозі у спальні. Хотіла підняти, погладити. Нахиляюся чую дивні звуки Дивлюсь: мій син у ліжку з іншою. Його дружина світловолоса, а це темноволоса дівчина.
Я завмерла. Син побачив мене і закричав:
Мамо, вийди! Що ти тут робиш? Виходу мені не даєш!
Я прикрила двері, покликала його поговорити. Через кілька хвилин він вийшов на кухню у халаті.
Мамо, чому ти приходиш без попередження?
Ти ж сам дав мені ключ, щоб я могла допомогти час від часу, мякенько відповіла я.
Мамо, але ж треба хоч раз попередити!
Я ж тільки попрали твої речі, я хотіла добром.
Я думав, ти завтра прийдеш, сердито сказав син.
Я обережно спитала:
Це твоя жінка волосся перефарбувала?
Ні, мамо, це інша дівчина
Ти зраджуєш?
Не суди мене занадто, мамо.
Як вирішиш, так і буде, сину.
Мені подобається Оленка, вона лагідна, усе прибирає, готує смачно. Не така, як Світлана: та тільки про роботу думає, а Оленка справжня господиня. Але залишуся зі Світланою. Це, певно, легковажність.
Як не буде, я назавжди на твоєму боці. Я випрала твої речі і більше не буду турбувати, якщо тебе буде доглядати хороша дівчина, сказала я і пішла.
Зайшла на кухню чисто, суп смачний пахне, усе по місцях. Яка вона дбайлива! Мій син нарешті зустрів порядну дівчину. Серце заспокоїлось мій хлопчик у теплі, доглянутий.
Пройшов тиждень, я пішла до магазину недалеко від дому. Там побачила Світлану вона, як завжди, купувала дорогі, дивні овочі і безглютенові хлібці. Я глянула в її кошик: там і авокадо, і якась зелена маракуя, і гречка з кефіром.
Світлано, що це за дієта у тебе?
Добрий день, Маріє Григорівно. Так, ми з вашим сином вирішили трішки схуднути, бо плануємо полетіти влітку до Єгипту. Треба виглядати гарно на фото, зверхньо сказала вона.
Як це разом? Ви ж уже не разом.
В смислі, хто тобі таке сказав?
У нього ж інша тепер он Оленка.
Яка Олена? Та не може бути Ми ж навіть не сварились!
Ну я ж бачила, вона ж і на кухні лад наводила, і супварила. Думала, що ви вже розійшлися, і тепер ти можеш знайти собі іншого хлопця.
Яка ще кухня? Яка Олена? Та скільки можна, ви й так сина проти мене налаштували, а тепер ще дівчат якихось притягуєте, щоб він до вас повертався! Дозвольте нам спокійно жити, ви вже, вибачте, просто задуріли! Світлана кинула кошик і вилетіла з магазину. Я не знала, що вона така криклива Більше здивувалася, що мій син розлучився і проміняв гарну дівчину на таку запальну.
Невдовзі телефонує син:
Мамо, що ти наговорила моїй жінці? Вона речі збирала, хотіла переїздити!
Я просто сказала правду. Вона тобі не пара, Оленка краща!
Яка Олена? Що ти вигадуєш?
Я ж бачила, як ви разом були, думала все, ти з нею.
Ні з ким я не розходився, і жодної Олени не було! Не телефонуй, замок поміняємо, забудь про мене, для тебе мене більше нема!
Тільки зараз я усвідомила: як би сильно я не любила свого сина, з надмірною турботою можна нашкодити рідним. Потрібно давати дітям жити власним життям, підтримувати їх, але навчитися відпускати, інакше можна втратити найдорожче. Нехай любов буде мудрою й делікатною, а сердечність підтримкою, а не тягарем.
