Родинна розправа
Катерина задумала грандіозне прибирання, поки її донька Соломія гостювала у бабусі з дідусем у невеличкому містечку під Житомиром. Вона вимила вікна до дзеркального блиску, вичистила килими, зтерла пил з кожної полиці. Раптом тишу порвав дзвінок телефону. Телефонувала Соломія, її голос тремтів від сліз:
— Мамо, забери мене додому, будь ласка!
— Донечко, що трапилося? — збентежилася Катерина, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття.
— Поклич бабусю!
За мить у трубці почувся голос Олени Миколаївни, матері Катерини.
— Мамо, що у вас там коїться? — майже кричала Катерина.
— Ох, Катрусю! Це все наша невістка! Ти й уявити не можеш, що вона влаштувала! — Олена Миколаївна, важко зітхнувши, почала розповідати. Катерина слухала, і з кожним словом її обличчя все більше кам’яніло від обурення.
— Твоя донька — справжня нахабниця! — заявила Марта, дружина брата Катерини, з отруйною усмішкою. — Ніяких манер! Приїхала в гості й лазить по чужій холодильнику! З’їла шматок торта та йогурти, які я купила своїм дітям! Тож будь ласкава, відшкодуй мені збитки. Ввечері зайду по гроші.
Стосунки Катерини з Мартою ніколи не були теплими. Сім років тому її брат Олег одружився з Мартою, і цей вибір викликав бурю обурення в родині. Марта була на десять років старша за Олега, та ще й з трьома дітьми від попереднього шлюбу.
— Сину, навіщо тобі це? — причитала Олена Миколаївна. — Вона старша, з трьома дітьми! Невже не знайдеш ровесницю, без такого багажу?
— Чужих дітей не буває, мамо, — обурювався Олег. — Її хлопці класні, ми вже порозумілися. А Марта — чудова, ти просто її погано знаєш. Впевнена, вона тобі сподобається!
Катерина теж не розуміла вибору брата, але втручатися не стала. Олег дорослий, нехай сам вирішує, з ким йому жити.
Перша іскра конфлікту спалахнула, коли Олег привів Марту знайомитися з батьками. Олена Миколаївна та Микола Іванович постаралися заради сина: накрили стіл, купили майбутній нареченій подарунок. Але під кінець вечері Марта приголомшила всіх питанням:
— А заповіт ви вже склали?
Олена Миколаївна оніміла:
— Навіщо? Ми з чоловіком чудово почуваємося й збираємося жити ще років двадцять, як мінімум.
— Просто про таке треба думати заздалегідь, — не знітилася Марта. — Щоб потім діти та онуки не сва— Я не хочу, щоб наша родина розпадалася через ці непорозуміння, — сказав Олег, сумно опускаючи голову.
