Мене звати Віталік, і я хочу поділитися з вами історією про своє перше побачення в житті. Це було декілька років тому, коли я був ще молодим хлопцем і тільки вчився у школі.
Зустріч з Надею відбулася на шкільному святі. Вона була новою у нашому класі, і мої друзі почали нахвалювати її красу та привабливість. Від перших слів, які ми обміняли, я зрозумів, що вона дійсно особлива. Надя була чарівною, і її очі магнетично притягували мене.
Ми провели разом декілька хвилин, розмовляючи про школу, захоплення та наші спільні інтереси. Але коли настав момент прощання, я почув, як моє серце почало битися швидше, а руки стали холодними. Я почувався розгубленим і наповненим страхом.
В моїй голові почали появлятися думки, чи вона може зацікавитися таким як я. Чи я достатньо гарний? Чи зможу я вразити її своїми словами та вчинками? Я втратив впевненість в собі і не знав, як поводитися в цій ситуації.
Так, здається, мої страхи і розгубленість підкорили мене. Я вирішив не ризикувати і відмовився від подальшого спілкування з Надею. Я просто зник із її життя, не залишивши ніяких слідів.
Коли я зрозумів свою помилку, я став більш уважним до своїх почуттів і думок, що ховалися глибоко всередині мене. Звичайно, Надя стала головною героїнею моїх снів. У цих снах ми були разом, і я наважився запросити її на побачення.
Сни неймовірно реалістичні. Вони охоплювали красиві пейзажі, романтичні прогулянки та миттєвості, коли ми разом. Я відчував себе щасливим і впевненим, бо знаходився поряд з Надею.
Ці сни стали моїм провідником у світ можливостей. Вони нагадували мені, що варто ризикувати і брати участь у житті. З кожним новим сном я набував силу і впевненість, що моє майбутнє повинно бути з Надею.
Але вже нічого не змінити. Життя важке і потрібно все-одно рухатись далі, хай там що! А у вас як? Чи часто згадуєте Ви своє перше кохання через роки?
