Щоб завтра було іншим
Знову Настя прокинулася від галасу на кухні мама з татом і їхні друзі звечора сварилися, як завжди. У свої девять років дівчинка не бачила нічого доброго в житті. Вона думала, що бувають такі родини, де батьки люблять дітей, але вона й уявити не могла, як це.
Натягнувши своє поношене, давно не пране плаття, Настя непомітно промайнула повз кухню, боячись, щоб її не помітили. Але батькам було не до неї. На підлозі валялися порожні пляшки, всі за столом були пяні.
*Швидше втекти, не хочу чути цей крик,* думала вона.
Вискочивши у двір, Настя сховалася за старою лазнею це було її схованка. Тут було тихо, і не було чути криків. Вона часто сиділа тут, обхопивши коліна, згорнувшись у клубочок.
Сьогодні було особливо голодно. Навіть сльози набігли. Скільки себе памятала батьки завжди пили. Сварки, бійки, розбита посуда ось і все, що вона бачила.
Зараз було літо, тому можна було тікати з дому. А взимку вона поверталася зі школи, робила уроки і, якщо почує галас, ховалася у кутку своєї маленької кімнатки за ліжком. Чекала, поки крики затихнуть. Боялася адже під гарячу руку могла потрапити й вона. Тато іноді заводився і на неї.
Час минав, а в її житті нічого не змінювалося. Їжі завжди було мало. Настя звикла їсти раз на день, була худенькою. Але цього літа стало ще гірше. Раніше іноді мама була твереза, але тепер ніколи.
Бабусь і дідусів у Насті не було. Тато виріс у дитбудинку, а бабуся померла, коли дівчинка ще ледь народилася. Сусіди жаліли її, дівчатка у школі ділилися пиріжками, не чіплялися.
Сьогодні, сидячи за лазнею, Настя всхлипувала і мріяла:
*Може, скоро мама з татом перестануть сваритися? Хотілося б, щоб завтра було іншим кращим, світлішим*
Зітхнувши, Настя підвела голову і побачила, що на сусідській груші за парканом дозріли плоди. Невеликі, але з рожевим боком. Вона дивилася на них зачаровано так хотілося їсти.
*Одну б зірвати Але якщо мене помітять? Назвуть злодійкою*
Довго вагалася Настя. Крізь густі дерева виднівся двоповерховий будинок сусідки. Вона бачила ту жінку кілька разів струнку, з короткими темнимНастя нерішуче проковзнула крізь дірку в паркані, підібрала впалу грушу, але раптом почула за спиною теплий голос: «Голодна, серденько? Ходімо до мене, напоїмо тебе чаєм з вишневим варенням», і, обернувшись, побачила усміхнені очі сусідки, які так нагадували їй казкові двері в інше життя.
