”Щоб я вас з цiєю нe бaчилa y нас”. Після слів свекрухи та чоловіка я зрозуміла, що ми з моєю донечкою більше нiкомy нe п0тpiбнi.

У нас з моїм колишнім чоловіком все починалося як в кінострічці про кохання. Одного сонячного дня я відпочивала у кав’ярні й тут незнайомий чоловік запитав :“Можна до вас присісти? “. Звісно я погодилась, а вже через рік я погодилась вийти за нього заміж. Він дуже гарно залицявся, потім ми стали парою і в наших стосунках все було ідеально. Це було шалене кохання і вже через пів року ми дізналися, що незабаром у нашій родині буде поповнення.

Коли я розповіла цю новину Артему, він був несповна розуму від щастя. Всі 9 місяців він тільки й робив,що оберігав мене і піклувався за нас с дитиною. Звісно ж майже відразу ми розповіли новину свекрусі, яка відреагувала дуже неоднозначно, а якщо говорити точніше — ніяк не відреагувала. Для мене це було несподівано, але Артем так закружляв мене на руках, що я не надала значення реакції свекрухи, а згодом і зовсім забула.

Моя вагітність протікала дуже добре, всі аналізи були в нормі, я почувала себе прекрасно і готувалася стати мамою. У день пологів я промучилась більше ніж 15 годин, я була виснажена, але дуже старалася. Далі пам’ятаю тільки те як народилась на світ моя принцеса, а потім я від втоми провалилась у сон. Прокинулась вже коли лікар зайшов до палати. Остаточно я прокинулась від його слів які я пам’ятаю як зараз.

— Вітаю вас з народженням дівчинки. Я зобов’язаний вас повідомити про те що у дитини виявлені проблеми з хребтом, і на жаль висновок невтішний — це стовідсоткова інвалідність. Я раджу вам підписати відмову від дитини.
— Цього не може бути, всі аналізи були в нормі. Як таке могло відбутися?
— Це рідкий випадок, але таке трапляється. Чи готові ви нести цей тягар на собі все життя? Подумайте з приводу моїх слів.
Далі все як у тумані. Пам’ятаю безжальні слова чоловіка у слухавці.
— Обирай: або я, або ця дитина. Мені не потрібна каліка.
Реакції свекрухи теж довго чекати не довелося. Смс повідомлення з текстом:”Щоб я вас з цією не бачила у нас”.
   Мені було так боляче і прикро через те що всі рідні для мене люди відвернулись від мене та моєї крихітки. Тоді я зрозуміла, що з цього моменту ми з Софійкою одні проти всього світу. З пологового будинку нас забрала моя стара подруга яка запропонувала нам жити у неї.

Софійка була звичайною дитиною, розвивалась також як і решта дітей, звісно , окрім того, що вона не могла сидіти та ходити. Якось ми гуляли на майданчику і до мене заговорила бабуся, яка порадили мені поїхати з донькою до діда Івана з села який лікує. Того ж вечора ми вирушили до нього у село. І знаєте, через півтора місяця моя дівчинка вже ходила. Згодом вона вже не відрізнялась від інших дітей і повноцінно насолоджувалась дитинством. Я віддала її в садочок, сама знайшла високооплачувану роботу і вже через рік ми взяли у кредит невелику, але тільки нашу квартиру.

Якось ми з Софійкою шли з садочка і тут пролунав телефонний дзвінок. По той бік слухавки я почула слова
— Анно, приїжджайте у лікарню. Ваш чоловік у тяжкому стані в реанімації після аварії.
— Ви помилились номером, у мене немає чоловіка. — відповіла я і кинула слухавку.
Через пів року біля будинку мене чекала свекруха разом з Артемом на візку. По їх очам було видно як вони здивовано дивилися на абсолютно здорову дівчинку від якої вони відмовились. Вони дуже вибачались й свекруха просто благала прийняти колишнього чоловіка в нашу з Софійкою сім’ю.
-Мені не потрібні ваші вибачення, ви викреслили нас з дитиною з вашого життя, тож зараз ми викреслили вас. Нам каліка не потрібна.

Оцініть статтю
Джерело
”Щоб я вас з цiєю нe бaчилa y нас”. Після слів свекрухи та чоловіка я зрозуміла, що ми з моєю донечкою більше нiкомy нe п0тpiбнi.