Що означає «розлучаємося»? здивовано запитав чоловік у дружини. Через те, що віддав гроші матері?
Сто девяносто тисяч! Оксана жбурнула банківську виписку на стіл, дивлячись, як аркуші розлетілися по столу. Богдане, де гроші?!
Чоловік навіть не відірвав очей від телевізора, продовжуючи перемикати канали.
Які гроші? пробурмотів він байдуже.
Ті, що ми три роки збирали на перший внесок! Вчора було двісті двадцять пять, сьогодні тридцять пять тисяч!
Богдан нарешті підвів погляд, знизав плечима, ніби йшлося про дрібницю.
А, це Мама з Галинкою попросили. Ну що я, звір чи що?
Ти мене хоча б запитав?! Це НАШІ гроші!
Та чого ти розводиш драми? Поверну.
Коли?! Через скільки років? Оксана вдарила долонею по столу. Богдане, ми ж домовилися нічого не витрачати без спільної згоди!
Ну домовилися А коли рідна мати просить, що, відмовити?
А коли твоя дружина три роки по дванадцять годин працює, це нічого?! Це МОЇ гроші так само, як і твої!
Богдан скривився і знову пішов у телевізор.
Не перебільшуй. Звичайна робота.
***
За півроку до цієї сцени Оксана сиділа в офісі турагенції, скрупульозно рахуючи комісію від продажу турів. Суми радували група була великою, люди платили добре.
Її колега Марія зазирнула через монітор:
Знову в калькуляторі копаєшся? Все ще на квартиру збираєш?
Ще півтора року і буде внесок, Оксана посміхнулася. Богдан теж підробляє, в автосервісі по вихідних.
Такий відповідальний! Мій Олег тільки обіцяє, а діла ніякого.
Так, мені пощастило, промовила Оксана, хоча в душі щось неспокійно заворушилося.
Марія присунулася ближче:
Скільки вже зібрали?
Двісті десять тисяч. До потрібної суми небагато залишилося.
Оце так! А де тримаєте?
На депозиті. Хоч якісь відсотки.
Розумно. Головне не витратити раніше часу.
Оксана кивнула, але не сказала, що Богдан останнім часом все частіше скаржився на втому і рідше їздив на підробітки.
***
Того ж вечора вона застала чоловіка перед телевізором, де йшов якийсь бойовик.
Бодя, сьогодні в сервіс не поїхав? запитала вона, знімаючи туфлі.
Завтра поїду. Спина болить.
Може, до лікаря?
Та само пройде. До речі, мама дзвонила. Галині на курси макіяжу гроші потрібні.
Оксана завмерла.
Скільки?
Усього пятнадцять тисяч. Дрібниці.
«Усього»?! вона не стримала голосу. Богдане, це мій місячний бонус!
Та не кричи. Я ж не з накопичень беру. З зарплати віддам.
А якщо не вистачить?
Вистачить. Не накручуй.
Оксана пішла гріти вечерю, але їсти не хотілося. В голові крутилося: скільки вже разів його рідні «терміново щось потрібно»?
***
Через два тижні все повторилося. Мати Богдана, Людмила Іванівна, подзвонила під час вечері.
Алло, мамо? Богдан увімкнув гучний звязок. Так Протікає? Ну добре, завтра занесу.
Оксана поклала виделку.
Богдане, ми ж домовилися спочатку іпотека, потім усе інше.
Ти що, хочеш, щоб у мами сусіди скаржилися? Вона ж стара! Яка ж ти безсердечна!
У твоєї мами є син Андрій, який живе через два будинки. Чому він не допоможе?
Він безробітний.
Як безробітний?! Зараз усюди роботи повно!
Богдан зірвався з місця:
Не лізь не в свою справу! Моя мати моя відповідальність!
А я твоя дружина, тихо сказала Оксана. Це щось означає?
Звісно. Але в мами батарея
А наше майбутнє?
Буде й майбутнє. Не розвалимося від семи тисяч.
***
Через місяць начальник Оксани, Василь Олексійович, викликав її до кабінету.
Оксано, ви чудово провели групу. Премія двадцять пять тисяч.
Дякую! вона щиро зраділа.
Але ви занадто багато працюєте. Не перевтомлюйтеся.
Все гаразд. Ми з чоловіком на квартиру збираємо, кожна копійка на рахунку.
Здоровя дорожче.
Оксана подумала: без її понаднормових нічого не вийде Богдан постійно «позичає» родичам.
Василю Олексійовичу, може, є ще завдання? Хтось із колег у відпустці?
Він подивився на неї сумно:
Ви й так перевантажені.
Я впораюся.
***
Вдома вона застала Богдана з другом Дмитром. Вони пили пиво, голосно сміялися.
О, Оксана прийшла! Дмитро підняв пляшку. Приєднуйся!
Дякую, я втомилася.
Бодя розповідав, як ви на квартиру збираєте. Молодці! Я ось ніяк не зберуся.
Бо ти в крипту все кидаєш, засміявся Богдан. Чекаєш, коли раптом розбагатієш.
Це інвестиції! Через рік відбию!
Оксана пішла до кімнати
