Чого вкоротиш того не повернеш
Запис у щоденнику
Завжди, коли Катерина показувала весільні світлини знайомим, неодмінно жартувала:
Ох, і намучилась я в цій сукні! Вона, звісно, гарна, але така важка й незручна! Ось побачите, вдруге як виходитиму заміж, оберу легку прозору сукенку.
Усі сміялись разом із нею, впевнено вважаючи: Катря лише жартує. І справді, знайомі знали, що Катерина вийшла заміж по великій любові. Звичайний курортний роман. Каті 21, Олексію 28.
Серпень, тепле Чорне море, аромат вина та зоряне небо над Одесою усе це переплелося й завершилось заявою у РАГСі. Щоправда, до цього Олексієві довелося розлучитися із другою дружиною, а Катрі перевезти речі до рідного для Олексія міста.
Київ Одеса Київ: цей маршрут для Каті на наступні десять років став майже рідним, до болю знайомим.
А тоді, на самому початку, молодій сімї довелося шукати житло, бо свою квартиру Олексій залишив другій дружині, яка погрожувала і пігулок наковтатися, і нову обраницю кислотою облити, і з вікна стрибнути, якщо той не повернеться! Згодом колишня дружина заспокоїлась може, Олексій пообіцяв вернутись? Про першу жінку чоловік згадувати не любив. Перший шлюб тривав рік із гаком, не зжилися З часом Олексій і сам допоміг їй влаштувати нове життя віддав заміж за свого друга: і собі, і людям зробив добро.
Друга дружина протрималась довше три роки вистачило Олексієві, щоб зрозуміти її нелегкий характер. Неосвічена, дітей не хотіла малюків називала «людськими детенишами». Катю ці сімейні історії не гризли взагалі. Вона була самостійна, амбітна, у власній красі й неповторності не мала сумніву. Олексій носив її на руках, квіти цілими оберемками, шуби одразу три, а про туфлі й згадувати годі: Катерина їх міняла хоч щодня. Водив дружину і у Львів, і навіть у Париж, і в Чорногорію розширювати кругозір, надихатися перед народженням першої дитини.
Невдовзі у молодої пари народилася донечка Галина. Поки Катя няньчилася з нею, Олексій придбав будиночок та все необхідне для своїх любих дівчат!
Відсвяткували новосілля. Галинку влаштували у дитсадок.
Катерина ретельно зайнялася самоосвітою, щоправда, вчитися воліла лише в рідному Києві. Там мами, подруги, навіть випадкові перехожі здавалися ближчими. Під кленами на Печерську затишно й спокійно.
Маленьку Галинку Катя залишала на свекруху, яка душі в онуці не чаяла. А поки тривали сесії, Катя жила в улюбленому Києві. Олексій шалено ревнував, приїздив за нею, влаштовував комічні засідки та «випадкові» зустрічі (в іншому ж місті!). Катерина виглядала бездоганною дружиною, та підсвідомо рвалася звантажити обовязки домогосподарки. Шукала щастя у навчанні, аби не варити борщі, не мити підлогу, не доглядати чоловіка або дитину. Здавалося, життя пройде повз неї, якщо вона марнуватиме себе на буденність.
За кілька років у Катерини в сумці були три червоні дипломи основна спеціальність: психолог. Катя з натхненням шукала роботу. Олексій був категорично проти:
Нам хіба грошей бракує? Я ж з розуму зійду, чекаючи тебе з роботи! Катку, може, ще одного малюка зробимо? Хочу, аби ти була поряд.
Катя вдруге материнства не планувала: вважала, що віддала все належне донечку подарувала чоловікові, виховала дитину. Свекруха, вислухавши мрійливу невістку, запропонувала забрати Галинку до себе, десь до тих пір, поки Катя не «виросте». Мовляв, невістка тільки навчанням живе, а дітям потрібні любов та увага рідних.
Катя без роздумів погодилась і одразу рушила до Києва, навіть не попередивши Олексія: «Звідти зателефоную», вирішила.
Та у Києві її чекав Олексій. За роки він добре засвоїв жіночі виверти.
Катю, а де Галя? Чому тут, а не в Одесі? Ти маєш коханця? обурювався чоловік.
Лесю, не видумуй! Жодних коханців! Просто мені з тобою нудно, розумієш? Я прагну свободи! спокійно заявила Катя.
Свободи? Від мене й від доньки? А де ж наша любов?! Може, то у тебе криза середнього віку? Давай усе разом переживемо!
Не переживемо поставила крапку Катя.
Олексій шукав підтримки у тещі. Та розвела руками:
А я що? Самі розбирайтесь. Катю не переконаєш, зятю. Вона мов скеля
Олексій сам повернувся в Одесу. Він був у розгубленості: як достукатися до дружини, як склеїти сімю? Все добро собі в ребро Не до двору припав так думав.
Дні йшли Катерина до Одеси не поверталася. На дзвінки відповідала сухо: «В мене все гаразд.»
Минав час
Олексій, довго зважуючи все, вирішив продати будинок, забрати Галю та переїхати до Києва заради порятунку родини. Катя зустріла цю ідею холодом; намагалася відмовити: мовляв, навіщо доньку нервувати, переводити до іншої школи, відривати від друзів На ділі це були лише приводи. Катя «насолоджувалася» своєю свободою: жила, як «птах небесний». Відкрила власний швейний бізнес, винаймала квартиру, мала шанувальників. Сумувати було ніколи. А тут чоловік, донька! Для чого? Катя хотіла забути все минуле. Мовляв, те життя було не її, а іншої жінки.
Олексій не почув Катерининих аргументів все ж переїхав із донькою до Києва. В душі тліла надія на примирення. Стара любов жила.
Спочатку чоловік намагався зустрічати Катю після роботи, приводити Галинку (яка неймовірно була схожою на маму). Марно. Катя трималась відчуженою, байдужою. Врешті сказала:
Олеже, залиш мене у спокої. Давно час розлучитися. Галю можу взяти до себе.
А Галі вже було одинадцять. Вона не потребувала «прихистку»: у неї був люблячий батько й бабуся, котра за неї молилася і вдень, і вночі. Галя любила маму, та не могла зрозуміти: за що мати так легко відмовилась від власної дитини.
Час минає. Ніхто не спинить годинник.
Життя йде далі, й кожен отримує по заслугах.
Олексій припинив «ловити рибу на березі». Збагнув до серця Катерини не достукатись.
Доля звела Олексія з простою жінкою. Стояла обома ногами на землі, без польотів у хмарах. Живуть у селі, у жінки два сини від першого шлюбу. Хотіла лише гумових чобіт для сльоти, теплішої куртки худобу догледіти, дітей на ноги поставити. Про Лондони-Парижі не мріяла.
З такою жінкою Олексію спокійно, затишно і тепло. «Де просто, там янголів зі сто, а де мудровано жодного». Незабаром зявилася спільна донечка. Олексій відчув справжнє щастя хай і з четвертої спроби. Про перші три шлюби згадувати не хотів.
Катерина тепер живе з матірю. У маминій квартирі. Якось один із бізнес-партнерів обіцяв їй «золоті гори», та зрештою обікрав. Швейна справа пішла крахом. Залицяльники зникли, як весняний туман. Працює шкільним психологом. Не дарма ж вчилася. Ніби й не шкодує ні про що, хоча Хто знає глибини людської душі. Може, колись у серці тієї «птаха небесного» спалахне іскорка каяття?
Галя вже доросла, вийшла заміж, живе з чоловіком і бабусею в Одесі, яка її виростила й надала справжньої родини. На весілля Галя вдягнула легку повітряну сукню. А подарувала її їй мама Катя
Особистий висновок: Життя не повертає того, що ти сам вкоротив. Стеж варто розчищати поки вона твоя, а не іти слідом за тінню легкості, що часто обертається пусткою.
