Ще одна дитина
Оксана важко поверталася до своєї квартири після роботи, у ці порожні кімнати. Вона одразу вмикала телевізор, додавала гучності, намагаючись уявити, що вдома хтось є. Хоча донька Марічка вже вийшла заміж. А чоловік чоловік Богдан кинув її та пішов до молодої.
Оксана досі не могла повірити, що Богдан зрадив їй. Двадцять чотири роки прожили дружно, без скандалів і сварок. Вже мріяли, що двадцять пяту річницю святкуватимуть у ресторані, адже це ж срібне весілля. Та не судилося усі мрії й плани розвіялися.
Мамо, я ніколи не думала, що тато може так вчинити, ридала Марічка. Я на нього образилася й не буду з ним спілкуватися.
Доню, так не можна. Тато пішов від мене, а не від тебе. Ти його дитина, і він тебе так само любить. Не рви з ним звязок, умовляла вона доньку.
Оксана не хотіла налаштовувати доньку проти батька, вона звинувачувала в усьому себе.
Мабуть, недолюбила, недодивилася, мало приділяла уваги. Треба було більше часу віддавати родині, а не карєрі.
Богдан захопився молодою дівчиною, з якою познайомився в кавярні, коли сидів із друзями після роботи, потягуючи пиво. Його погляд зустрівся з очима дівчини, яка дивилася прямо на нього гарненької, з карими очима, у яких грали веселі іскорки. Чомусь цей погляд глибоко засі́в у його душі. Він підійшов і познайомився. Аліна не заперечила, і якось швидко він опинився в її орендованій квартирі. А потім все завертілося, закрутилося й понеслося Він закохався.
Довго обманювати дружину не вдалося вона й сама вже здогадувалася. Відбулася важка розмова. Богдан чесно зізнався.
Оксанко, я закохався. Розумію, що дуже тебе образив, але й брехати не хочу.
Це було важко й сумно, але вона намагалася стримати себе.
Одного разу Оксана прийшла з роботи, переодяглася, як раптом задзвенів телефон. Дзвонила її сестра Тетяна.
Привіт, Оксанко, ти вже вдома? У мене до тебе справа. Зараз завітаю.
Вдома, приходь, зраділа Оксана. Хоч не доведеться проводити вечір наодинці.
Тетяна прийшла, як завжди, жвава, з двома повними пакетами. Вони обнялися, і сестра почала розпаковувати покупки: витягала смачні делікатеси, пляшку вина. Оксана дивилася на неї й не розуміла, навіщо така бенкетна атмосфера.
Тетяно, до чого такий бенкет? Яка радість?
Ой, Оксанко, яка там радість Навпаки. Моя Софійка вагітна. От ідіотка, їй ще й вісімнадцяти немає!
Серйозно? здивувалася Оксана. Ну, вісімнадцять їй через три місяці, якщо памятаю.
Саме через три! А в неї вже великий термін, і навіть позбутися дитини не можна. Ростеш, трясешся над нею, а вона навіть як слід заміж не може вийти. Той хлопець, з яким зустрічалася, відмовився. Їй дитина не потрібна, і мені теж, різко сказала Тетяна, розливаючи вино.
Оксана слухала, трохи налякана.
Давай випємо, треба трохи зняти стрес. Я вже втомилася думати, голова тріскається. Софійка й сама не знає, від кого, бо тусувалася по нічних клубах, приходила додому вранці. Зрозуміло, що той хлопець відмовився.
Тетяна одним ковтком випила майже повну склянку. Оксана лише ковтнула пару разів.
А ми з Софійкою ось що вирішили, продовжила сестра. Ось і хотіла з тобою порадитися, ти ж старша. Коли вона народить, ми віддамо дитину в будинок малютки. Просто боюся раптом потім будуть проблеми, коли дитина підросте і захоче знайти матір? Буд
