Ще на початку зими нам зателефонував брат Сергія зі села, де він живе разом з батьками. Микола просив позичити десять тисяч гривень на лікування матері. Мовляв, у них з грошима зараз дуже туго, а матір занедужала.
Я дуже любила та поважала батьків чоловіка і, звичайно ж, завжди намагалась їм допомогти. Я чудово розуміла, що медицина в селі розвинута на низькому рівні, лікування доведеться пройти в місті, а це зовсім не дешево.
Порадившись з чоловіком, ми таки вирішили, що гроші треба позичити.
На другий день чоловік взяв вихідний, я спакувала усіляких смаколиків, він вирушив до села, провідав батьків та віддав гроші.
Час йшов, а Микола повертати гроші не спішив. Я не знала, як правильно з ним поговорити, адже хоч гроші позичив і він, але призначались вони для матері мого чоловіка. Вимагати їх назад було якось неправильно.
А два тижні тому ми дізнались, що жінка Миколи повернулась з Італії, де була на заробітках, і придбала чоловіку авто.
Для мене така новина була доволі приголомшлива. Ми з Сергієм хоч і живемо у місті, але не шикуємо. Зарплати не великі, доводиться економити на всьому, щоб щось відкласти на навчання дитині чи відпочинок.
Тому я без жодних мук совісті заявила коханому, що Микола мусить повернути хоча б половину боргу. Я розумію, що ті гроші були для матері Сергія і по-чесному він повинен оплатити половину лікування, тому я вже згідна розділити ту суму. Проте п’ять тисяч Микола повинен повернути.
Сергій дуже не хотів телефонувати брату, але я наполягла. Микола відразу заявив, що у них зараз немає таких грошей і брату мало б бути соромно просити в батьків повернути гроші.
Більше чоловік телефонувати не хоче і просить мене забути про ті кошти. Проте мене ця ситуація не відпускає. Ми ж просимо повернути борг не в батьків, а в брата, який ще й живе в батьківському домі. Крім того, ми не просимо повернути всю суму, а лише половину.
Зі слів Миколи, у них ніколи немає грошей, але ж насправді вони живуть ні трохи не бідніше за нас, просто економити не хочуть.
Тепер я не знаю як правильно вчинити. Вплутувати свекрів в наші розбірки мені не хочеться. Єдиний варіант — зателефонувати Миколі самій та попросити повернути гроші, адже п’ять тисяч для нашої сім’ї немалі гроші. Чи може й справді послухати чоловіка та забути про це? Але хіба ж це буде справедливо?
