Знаєте, мені було завжди незрозуміло, чому це якщо я маю кращий достаток та змогла добитися в житті більше, ніж мої родичі – то я одразу зобов’язана їм все давати та допомагати. І знаєте, не думала, що така ситуація станеться в мене.
Коли мені було дев’ять років мама з татом повідомили мені, що я скоро буду «підвищеною» до старшої сестри. Я сприйняла це нормально, хоча й не була з тих дітей, які весь час просили в батьків собі братиків сестричок, я прекрасно себе почувала і на одинці. І коли Саша народилась всі почали крутитися лише біля неї, я ж відійшла на другий план. Тоді я подорослішала передчасно, бо вже знала як це доглядати за немовлям, а потім і в принципі за маленькою дитиною.
Я дуже багато сиділа з Сашою та гляділа її, готувала їй їжу, якщо потрібно було, купала, одягала і тому подібне. А батьки ж її виховували так, що все що Саша хоче – це буде в неї. Я ж навчилась бути самостійною і знала, що я можу покластися лише на себе та що якщо я хочу гарне безбідне життя – я маю сама всього досягти.
Пройшло багато років. Зараз мені і чоловіку по тридцять років, в нас є маленька донька, яка ходить до садочку, обоє працюємо на достатньо високих посадах в одній міжнародній компанії і в свої роки маємо дві хороших квартири, одну з яких здаємо. Ми обоє багато старались для цього, працювались, вкладали сили та душу і лише після того як купили власне житло та зробили в квартирі ремонт, ми вирішили, що тепер можна і народити дитину, ми з чоловіком дуже сильно хотіли донечку, тому були нереально раді мої вагітності.
Якось мені зателефонувала сестра та попросила нас приїхати до батьків, бо в неї є якась новина для мене. Саша проходила практику в одній з компаній і я подумала, що напевно хоче сказати, що їй запропонували роботу, бо таке цілком можливо. Але я дуже помилялась. Сестра приїхала зі своїм хлопцем та під час застілля Саша встала та повідомила нас, що вона вагітна і тому потрібно терміново відгуляти весілля. А ще така проблема в них, що немає де жити їй та її нареченому.
І от тоді я зрозуміла, чому мене з чоловіком покликали. Бо ж в нас є квартира, яку ми здаємо в оренду і вона хотіла, щоб батьки натиснули на мене та я погодилась дати пожити їм в квартирі. Ну, я не жорстока людина і мій чоловік також, тому ми дозволили майбутнім молодятам пожити в квартирі. Але з умовою, що поживуть вони там лише рік, а за цей рік постараються назбирати грошей та з’їхати. Батьки ж мали допомогти їм з оплатою комуналки, щоб гроші можна було швидше та більше назбирати.
Весь цей рік я не заходила до сестри перевірити що так як, не заважала молодим, так сказати. І ось, через рік приходить сестра, але як виявилось не здати ключі, а повідомити, що не можуть вони з’їхати. Чому? Грошей багато не назбирали, часто з роботою проблеми були, от і не можуть з’їхати, тим більше Саша знову вагітна.
Вона почала розповідати, що я маю їй або дати квартиру просто так, або ж дати на безкоштовне проживання на невизначений термін. Я була шокована такою наглістю. Саша не просила, а, можна сказати, наказувала мені зробити так, як вона хоче. Я відмовила їй та сказала, що в неї з чоловіком є тиждень, щоб з’їхати до батьків. Тепер ми з нею не розмовляємо, а батьки тримаються нейтралітету та надіються, що ми з нею помиримось, в чому я дуже сильно сумніваюсь.
Чому я маю давати просто так квартиру, на яку довго заробляла, яку купила з чоловіком за власні кошти, а не брали іпотеку? Тому що Саша і її чоловік не могли подумати головою та захищатись, щоб не завагітніти, швидше ніж на роботу влаштуєшся? Не я маю переживати за її благополуччя, а вона сама. Мені дуже шкода, що батьки так виховали її, наче їй завжди всі зобов’язані.
А ви як думаєте – я правильно вчинила? Що б робили ви на моєму місці?
