В мене померла бабуся. І як виявилось свою квартиру вона заповіла мені з сестрою. Наші батьки вирішили, що найкращим варіантом буде продати квартиру та виручені гроші поділити між нами порівну. Нас з сестрою це сповна влаштувало.
В той момент моя сестра Іра вже вийшла заміж та жила в чоловіка, а я все ще жила у батьків. Моя частина грошей, отриманих з продажу квартири дозволила мені взяти в іпотеку квартиру в будинку, який був в процесі будівництва. Але я також вклала всі свої накопичені гроші, яких було немало, та додала до спадку, що дозволило мені максимально зменшити виплату відсотків. Потім мені вистачило сім місяців, щоб виплатити іпотеку повністю.
Через рік я змогла спокійно заїхати в квартиру та закінчувала в ній ремонт. В квартирі можна було жити, але не все було готово. Треба було докупити певні меблі, доробити ще деякі моменти. І це все я робила за свій кошт. Я дуже багато працювала заради цієї квартири.
Іра ж сміялась з мене та казала, що я не вмію насолоджуватись життям. Чому вона так казала? Бо в той момент, коли я плідно працювала ради квартири вона з чоловіком їздила за кордон разів сім – п’ять разів в Європу, а ще два на Балі. Купувала дорогий одяг та ходила в пафосні люксові ресторани. Словом відривалась як хотіла.
Але не довго пісенька лунала, не довго пан наш танцював. Чоловік зрадив Ірі, вони розвелись. А так як Іра жила в його квартирі – він звісно що виставив її за двері. Тепер Іра жила в батьків та, уявіть собі, попрікала мене, що я бачте насолоджуюсь життям в свої квартирі, а вона бідна без кола та без двора лишилась. І це було неодноразово.
Такі її попрікання гарно мені надоїли. Я ж не винна , що Іра не подумала, що може розвестись з чоловіком. А вирішила понасолоджуватись життям зі своїм ненаглядним. А тепер змушена жити в батьків.
Проте точкою неповернення стало Різдво. Я приїхала до батьків та сестри святкувати Різдво. На святкуванні сестра знову ж таки почала свою пісню, що їй дуже важко після розлучення, а мені так легко у власній квартирі. І знаєте що? Батьки її підтримали та сказали мені:
-Юля, продай ти свою квартиру а гроші поділи по половині з сестрою і купіть обоє собі квартири. Допоможи сестрі у важкій ситуації, ну.
Я такого не витримала та висказала все, що давно хотіла:
-Знаєте що, любі батьки та сестричко? Я дуже багато працювала ради цієї квартири. Я вкладала в неї не тільки спадок, а й свої власні кошти, які заробила потом та кров’ю. А наша дорогенька Іринка в цей час насолоджувалась життям зі своїм «коханим» та сміялась з мене, бо я не роблю так само. Витрачала спадок на поїздки, курорти, дорогий одяг та ресторани! Чому тепер, коли вона по власній дурості залишилась біля розбитого корита, я маю продавати те, на що так багато працювала та допомагати їй?
Батьки подивились на мене, потім на Іру та мовчали. Іра почала кричати, що я зобов’язана їй допомогти, бо я її сестра і тому подібне. На що я їй відповіла, що за її безвідповідальність я нести відповідальність не збираюсь, бо вона вже доросла людина, яка може усвідомлювати всі свої вчинки.
Після цього ми довго не спілкувались між собою. Згодом з батьками і я і Іра почали спілкуватись, але ми з Ірою навіть бачитись не бажали, та переходили на інший бік вулиці, якщо зустрічались. А згодом вона взагалі переїхала до іншого міста в черговий раз вийшовши заміж.
Я не шкодую про свій вчинок і дуже рада, що батьки вибрали хоча б нейтралітет. А сестрі вже давно час подорослішати та вчитись вирішувати всі свої проблеми самостійно.
А ви як думаєте? Я правильно вчинила? Чи треба було все ж продати квартиру та розділити гроші з сестрою?
