Катя і я виросли разом, були нерозлучними сестрами і завжди підтримували одна одну. Ми мріяли про майбутнє, ділилися секретами та були надійними друзями. Але життя розбивало нашу безтурботну гармонію, коли наш батько зіткнувся зі складними проблемами здоров’я.
Батько був вже похилого віку, і його здоров’я почало погіршуватися. Він був практично самотнім і потребував нашої допомоги та підтримки. Я була готова стати поруч з ним у цей важкий час, але несподівано для мене, Катя взяла на себе всю відповідальність.
Коли я навідався до батька, Катя повідомила мене, що вона оформила на себе право власності на його будинок. Я була здивована і вражена таким поворотом подій. Вона пояснила, що це було необхідно для того, щоб забезпечити його медичні потреби та покрити витрати на лікування. Я погодився, що це має сенс, адже батько дійсно потребував допомоги.
Але пройшло декілька місяців, і я все ще не бачив жодних покращень у батьковому стані. Навпаки, його стан погіршувався, а Катя продовжувала вирішувати всі питання без мого відома. Коли я запитувала про стан речей, вона запевняла мене, що все під контролем.
Одного дня, коли я знову навідався до батька, я виявила, що його будинок був проданий. Катя прийшла і розповіла, що вона змушена була продати будинок, щоб забезпечити гроші на догляд за батьком. Я була шокована і обурена. Чому вона не повідомила мене про це раніше? Чому я не мав можливості допомогти?
Катя пояснила, що вона робила все для блага батька і не хотіла турбувати мене. Вона вважала, що знає краще, як керувати цією ситуацією. Але для мене це було неприйнятним. Я не міг зрозуміти, чому вона прийняла таке важливе рішення без моєї участі.
Ця ситуація створила розлад у нашій родині. І як тепер мені бути з сестрою?
