Вийшла заміж я дуже рано, і розлучилася з своїм чоловіком так само швидко. Ми із ним прожили цілих 6 років разом, у нас народилося двоє хлопчиків, проте життя у нас не склалося. Можливо,якби чоловік хоч інколи приділяв нам увагу то все б склалося інакше. Йому до нас діла майже не було, весь свій час він приділяв лише собі, своїм потребам і роботі. І ні, грошей додому він не приносив. Я все тягнулася на собі сама. Мені було дуже важко, але я старалася з усіх сил зберегти сім’ю, якої не було.
Я таки це зрозуміла, добре що доволі швидко. Я зібрала речі свої і дітей і ми пішли просто в нікуди. Я не знала як жити далі, що буде завтра і взагалі що мені робити. Я орендувала маленьку кімнату для себе і синів і дуже багато працювала, щоб забезпечити наші мінімальні потреби. А чоловік нами і не цікавився, жодного разу не зателефонував і дітей не навідував. Навіть на день народження їх не вітав. Просто зник з життя дітей.
Через кілька років я познайомилася з чудовим чоловіком. Ми з Сергієм розуміли один одного з першого погляду і слова. Мені здавалося, що наша зустріч — це справжній подарунок долі за ці всі роки мого страждання. Сергій був на 2 роки старшим за мене, жодного разу не був одружений. За цей час він побудував гарну кар’єру.
Через три місяці, після нашого знайомства, Сергій покликав мене заміж. І навіть познайомив з своїми батьками. Я їм одразу ж не сподобалася, особливо його молодшій сестрі. Так, я розумію, дівчина не хотіла для свого успішного брата — розлучену жінку з двома дітьми і без житла на додачу. Та й взагалі, вона вважала, що розлучена жінка — це сором і ганьба.
Пояснити їй щось я і не пробувала. Вона була щасливою у своєму шлюбі, який тривав вже більше 12 років. Розлучення для неї було категорично неприйнятним. Для свого єдиного брата вона хотіла щастя і щоб він виховував та ростив своїх дітей, а не чужих. Сергій при цьому і слова жодного їй не заперечив. Навіть коли та сказала, що нам потрібно припинити спілкування і розійтися в різні сторони.
На цьому сестра Сергія не зупинилася. Вона наступного ж дня зателефонувала на мою роботу і почала мене принижувати. Так як моя директорка була вдовою, вона мене розуміла і розмову цієї праведної жінки і слухати не стала.
Наші стосунки з Сергієм припинилися, завдяки старанням його сестри. Приблизно ще через рік я зустріла в супермаркеті чоловіка сестри Сергія. Він почав розмову зі мною першим. Виявилося, що до нього на роботу влаштувалася жінка, яку він любив ще в школі. Вона була розлучена і з трьома маленькими дітьми. І як іронія долі, він покинув заради першого кохання свою дружину і дуже щасливий.
Ось вона, карма життя. Ні, я зовсім не зловтішаюся. Але радію — це правда.
