17 листопада 2025р. я, Олександр, сідаю за щоденник після довгого дня. Самотність це мій постійний супутник. Днями я знову розмовляв із Катринею, нашою кішкою, про те, як вона відмовилася від шлюбного пропозиції. Краще лишитися самотньою, ніж потрапити у безкоштовний сервіс «на весь світ».
Ну що, одна сама, Катря? запитав я, коли вона підвелася до дверей. Людина не повинна бути самотньою, жінка завжди має бути поряд із чоловіком. Інакше це якось неправильно. Якщо ні, то ніхто і не помітить. Ти знаєш, що таке самотність?
Що? кітка мимоволі кудлатила, піднявши вуха, ніби розмірковуючи над сенсом свого існування.
Самотність це страшно! сміхом відбилася Маруся, наш кіт, не помічаючи, як я підходив до вікна. Це коли хочеться підвезти комусь воду, а діти вже в ліжку!
Де? спитала Катря, не встигаючи встигнути.
Де? Де у Карпатах! нарешті зрозуміла я, що кішка йде посвоєму, а Маруся розвела руками. Ти маєш все зрозуміти, я ж за тебе хвилююся. Одна це важко, а душа під кутом.
Давай познайомимося, сказав я, Катря, чоловік це добре. А хто ще не поспішає і швидко прибере?
Катря вже пройшла десять років розчарувань. Костик, її «благодійний» чоловік, з’явився близько десяти років тому, коли вона була ще в школі. Вони разом розпочали одну спробу, а потім розійшлися. Катря, дізнавшись про це, попросила чоловіка спочатку залишити дві спальні, а потім ще дві кімнати, хоча чоловік часто доводив, що «одного разу вистачить» і «нічого страшного, коли один сам».
З житлом чоловік поводився чемно, залишивши кішці колишню дружину та двох дітей під опікою. Діти виросли і розлетілися по різних кутках. Син залишився працювати у Харкові, дочка швидко вийшла заміж і переїхала за кордон. Катря залишилася одна в старенькій квартирі в центрі Києва.
Самотнє життя її не зніяковувало. Вона відкрила ремонтний сервіс, а професійна майстерність і прибуток дозволили їй жити задовго. Вона часто приймала гостей дітей і кішку Маруся. Попри скромний інтелект, вона завжди знаходила зайве, читала, плавала, ходила на йогу, любила подорожі і час від часу їхала в реставраційний підрозділ з підручними підручниками.
Доки Маруся не вирішила усе змінити, у мене з’явився план.
Послухай, Катря, сказав я, хороший чоловік, хоча ще не є, шістнадцять років живе під твоїм дахом. Сім років у вас різниться. Будинок просторий, господарство в порядку. І корови, і кози, і свині, і курчата лише не бракує! Це здорове харчування: молоко, яйця, м’ясо. До ста років проживеш, друже! А ще чоловік симпатичний, вихований, книжний. Спробуй.
Добре, Маруся, знайомлюсь зі своїм сусідомбалегуром, кивнула кішка, не обіцяючи нічого.
Діловий підхід нічого не змінює, як кажуть. Маруся не стала відкладаючи справу в довгий ящик, а швидко організувала зустріч.
Кавалер наш новий кіт виявився зовсім іншим. Стрункий, мускулистий, чистий, з акуратними кігтями. Показався дбайливим, розмовляв спокійно, хоча іноді жартував. Його ім’я Іван, що звучить надійно.
Після першої зустрічі Маруся стала підглядати Івана Кетріна, думаючи, що треба підняти душу кішці. Іван наполегливо намагався залучити її до союзу, пропонуючи спільну працю на фермі.
Катря вирішила, що їй потрібна господарка, щоб допомагати. Іван згодився, сказавши, що «хочеш добре зроби сама». Він підкреслив, що жінка буде свою справу вести, а чоловік лише допомагатиме.
Бачиш, Катюша, багато справ у мене. Потрібна господарка, щоб допомогти. Працівники добрі, але треба самому щось робити. І ти жінка не пропусти шанс, все під контролем. Потрібні руки жінки: доїти корову, доглядати кози, збирати яйця. А дім без господарки це порожньо! Я вбереже, але жіночі руки кращі за чоловічі.
Повернувшись додому, я задумався. Що мені робити? У мене є невелика квартира в центрі, прибутковий ремонтний бізнес, невелика дача, де я можу вирощувати картоплю та цвітіння. Я вже придбав восьмирічний трактор, який ще не встигнувся. Чи треба мені займатися боротом, чистити свиней, доглядати корову?
Потрібно підготувати обід для чоловіка, придбати продукти, заплатити за електрику, а потім усі справи господарські спостерігати. Дім має залишатися чистим, дохід від бізнесу хороший, і пенсія вже підходить.
Все це необхідно, аби жити комфортно. Тож я вирішив: відкладати справи на потім це марна трата часу.
Маруся, не образися, сказав я кішці, я відмовляюся від пропозиції Івана. Може, комусь інший чоловік вдасться, а я сьогодні залишуся в самотності. Іван не показав, що шукає жінку, а лише силу. Я не хочу бути лише «хлопцем, який приносить воду».
Нарешті я написав Івану листа, повідомивши, що більше не планую зустрічей. Він відповів тричі за день, а потім перестав дзвонити.
Сьогодні рано вставав о восьмій, зробив зарядку, випив каву з бутербродом. Поглянув у вікно і зрозумів, що давно не бачив дітей треба їх відвідати, сину у Харкові, донечці у Варшаві. Потрібно ще купити сумку для нового пальто і зателефонувати Лені, щоб домовитися про зустріч.
І ще я зрозумів, що добре бути трохи егоїстичним, коли треба піклуватися про себе. Це не безглуздо, а здоровий жіночий егоїзм.
У підсумку, я навчився, що самотність не завжди ворог, а іноді можливість зрозуміти свої реальні потреби і не вхопитися в чужі очікування. Пам’ятай, справжня сила це вміння слухати себе.
