Розлучення через сусідку
Ну поясни мені, чому з усіх жінок ти вибрав саме її? Ось від мене і до неї, чому?
Катерина програвала Марині на всіх фронтах. І ще б Валентин сказав щось на кшталт: «Вона весела, легка на підйом, не така сувора, не така занудна, як ти».
Як так, Марино! Як так? Ви ж жили ніби добре журилися і мати, і сестра, і чимало подруг, коли дізналися про майбутнє розлучення.
Жили, кивала Марина, але тепер уже не будемо.
Марино, ти тридцять разів подумай, перш ніж від такого чоловіка йти. Він же заробляє, дітей любить, і взагалі з тобою розлучатися не хоче…
Після такої фрази Марина відправляла кожного, хто це казав, у вічний бан і у соцмережах, і в месенджерах, і, головне, у реальному житті.
Колега, з якою раніше спілкувалися по-дружньому, тепер удостоювалася лише короткого «привіт» і кивка.
А коли та намагалася поспілкуватися, як раніше, Марина відверто висловила свою думку і за непрошені поради, і за те, що ледь не силоміць «повертала» її до чоловіка-зрадника.
Так, саме зрадника! Марина й досі не могла второпати, як так сталося.
Бо життя у них було спільно двадцять років, ще зі студентської лави стільки солі разом зїли, що й вагон, мабуть, не вистачило б. Були й важкі часи і безгрошівя, і безробіття, і хвороби і свої, і дітей…
Дітей двоє: син і донька, повна сім’я. В хаті завжди чисто, наготовано, у Марини голова ніколи не боліла…
І за собою слідкувала, і чоловіка за банкомат не тримала, і час для Валентина знаходила не забула його після появи дітей у сім’ї.
Що ж іще тому ловеласу треба було? Бо ж взяв і пішов до іншої.
І ще до кого! Якби до молоденької це ще можна було б якось зрозуміти. А то Валентин захопився розлученою сусідкою з дитиною з сусіднього двору.
Та просто поясни мені: що ти в ній такого знайшов?
Марина то сміялася, то плакала, коли правда розкрилась і Валентину довелося відповідати за свої вчинки.
Ну чому, з усіх жінок світу ти вибрав саме її? Від мене і до неї. За що?
Катерина поступалася Марині у всьому. І хай би Валентин сказав: «вона веселіша, розкутіша, менш вибаглива, не така вже й нудна, як ти»…
Може, тоді б Марина зрозуміла, чим та Катерина краща для життя.
Та і цього пояснити не зміг.
Може, пішов до тієї жінки в пориві пянства? І це не так, абсолютно тверезий був.
Все, на що його вистачило це промимрити щось на кшталт «так вийшло» і благати повернутися в родину.
Навіть для Катерини стало несподіваним, що Валентин не планував розлучення з Мариною і не збирався переїжджати до нової обраниці.
Він, як котик, був певен: нашкодить і повернеться додому «невинним» до дружини, ляже поруч у ліжко і зробить вигляд, що ніякої Катерини в його житті не було.
Можливо, так би й сталося, та нова кохана Валентина після зв’язку з ним завагітніла і вирішила, що оновленій сімї потрібен офіційний батько.
Вось вона і влаштувала скандал, завітавши прямо до Марини додому.
Марина спершу навіть не повірила. Як це можливо знати чоловіка двадцять років і не розпізнати такої «зради»?
Але Катерина знала всі особливі прикмети, які назвати може лише той, хто бачив людину без одягу.
Виходить, усе було насправді. Валентину довелося зізнатися і просити пробачення.
Неочікувано для Марини підтримали Валентина не лише свекруха, а й окремі родичі й колеги ті самі, хто раніше сприймав його як «порожнє місце».
Всі, наче змовившись, почали стверджувати, що Марина має пробачити й зробити вигляд, що нічого не було. І саме цього Марина зрозуміти не могла.
Коли свекруха вмовляла «зберегти сімю», це ще можна було пояснити: хоче врятувати сина, бо бачить, як він скоїв дурницю й намагається виправити. Навіть підреслювала дітям: мовляв, попросіть маму з батьком не розлучатися. Неприємно, але причинно-наслідковий звязок зрозумілий.
А решта? Для чого їм тримати Марину в чужій для неї ситуації? Мовляв, якщо ми сидимо в багнюці то і ти з нами сиди.
Марина не знала, як це пояснити. Але терпіти подібне не збиралась.
Вона була донькою свого батька, який ще за життя не раз казав їй важливе:
Доню, якщо тебе називають егоїсткою, сварять, що не поділилася, не віддала, не пробачила лише тому, що «так треба» чи «так заведено» Не вір. Це просто хтось хоче скористатися тобою для своїх цілей.
Татові слова Марина добре запам’ятала. І не раз у житті переконувалася: коли звучать маніпуляції через докори сумління і обовязки все відбувається саме так.
Собою маніпулювати вона не дозволяла. Це стосувалося й дітей. Одразу після того, як Марина подала на розлучення, свекруха й до дітей телефонувала, вимагала розблокувати її в месенджерах.
Вже дістала, пояснила донька Оксана за вечерею.
Син Артем був у дівчини, тому відповідала тільки Оксана.
Постійно одна розмова: «зробіть усе, щоб тато з мамою знову були разом, буде всім добре». Я раз сказала: розбирайтесь без нас. Вдруге досі не чує. Я її заблокувала, хай навчиться бабусею бути, а не маніпулювати.
Дякую тобі. Я розумію, що для тебе це теж нелегко. І вдячна, що ти не ведешся на цей шантаж.
Мамо, я ж не мала, зітхнула Оксана. Знаю, що тато зробив. Якби ви посварилися через якусь дрібницю куди поїхати у відпустку чи які штори вішати, це можна було б полагодити. Але ж зраду нормальні люди не прощають. І тато це знав. Раз поліз до тієї Катерини
Мамо, я його люблю, він мій тато, але… На що він сподівався? І чого хоче бабуся тепер?
Відповіді на ці питання у Марини не знаходилося. Щоправда, ще місяць тому була впевнена: відповість донці на будь-яке запитання.
А тут і сама не знає, що сказати. Що відповісти, коли навіть собі не можеш пояснити, чому людина, яка була нормальною і двадцять років була зразковим чоловіком і батьком…
Так, траплялося різне, але нічого подібного чоловік не робив. І тут раптом таке Сивина в бороду біс у ребро?
Виявилося, у Валентина ще повно тих «бісів»: і в голові, і в назві від Катерини, і в його вчинках.
Спустити їх усіх на свою колишню сімю він вирішив дуже оригінально.
Минуло вже пять років після розлучення…
