Роман жив з бабусею і з татом все своє життя. Мами не стало в той день, коли він народився, а батько так і не наважився привести іншу жінку в дім.
Коли Роман закінчував школу, пом ерла і бабуся. Так вони і залишилися з батьком вдвох.
Батько мав хорошу роботу і достатньо заробляв, тому ніколи не відмовляв синові у його забаганках.
Коли хлопець вступив до вищого навчального закладу – батько пообіцяв йому подарувати найкращу машину, якщо син принесе по закінченню інституту диплом з відзнакою.
Тобто у Романа була непогана мотивація. Він старанно та багато вчився, щоб не підвести свого батька і щоб отримати омріяний подарунок.
У той день, коли вручали дипломи – Роман отримав свого, але без відзнаки. Так сталося, що на останньому екзамені викладач просто поставив низьку оцінку, щоб хлопець не мав відзнаки.
Він дуже сумував, адже і батько в ньому розчарується і омріяного автомобіля йому не бачити.
Батько таки подарував сину подарункову коробочку з невеликим бантом. У коробці було щось, схоже на фотоальбом. Але це точно не були ключі від авто. А він то сподівався, хоча й не виконав умови.
Роман дуже розі3лився і додому більше не повернувся. Минули роки. Він знайшов хорошу роботу, придбав і авто і житло і вирішив створити власну сім’ю.
Тому й вирішив навідати батька, з яким не спілкувався стільки років. Думав, що приїде, поговорить і домовиться про день, коли познайомить його з майбутньою дружиною.
От тільки дім, у якому Роман виріс був зарозший хащами і там ніхто не жив багато років. Він зайшов всередину, знайшов у татовій кімнаті на столі ту коробочку і витягнув альбом.
В альбомі були фото, де його батьки молоді, закохані і безмежно щасливі. Були і фото де мама вагітна Романом, де вони з бабусею і татом, дитячий садок, школа, інститут… І на останній сторінці – записка…
У тій записці йшлося про те, що син повинен цінувати кожну мить життя і про те, що його батько живе останній місяць через страшний діагноз.
Роман закрив фотоальбом, з його очей скотилася скупа сльоза, і він помітив приклеєні на звороті скотчем ключі від того автомобіля.
Він спустився в гараж і побачив ту машину, про яку мріяв тоді багато років тому.
Його печалі не було меж, адже якби тоді він не образився, то провів б з батьком останні хвилини його життя. Та й авто не має ніякого значення. А от єдину найріднішу людину він втратив. Хоча міг побути ще кілька тижнів поруч.
Та й взагалі його життя могло скластися зовсім інакше, якби не його образи і гординя. Він лише зараз зрозумів і усвідомив свої помилки, та батька це вже не поверне.
Цінуйте своїх рідних і проводіть з ними якомога більше часу, тому що життя надто коротке.
