Моє життя перетворилось на суцільну pутuнy. Я стільки зусиль доклала, щоб досягти бажаного, але замість омріяного щастя отримала суцільне р0зчарування. А річ у тім, що п’ять років тому я зустріла Романа і відразу закохалася. Хлопець відповідав взаємністю на мої почуття, але була одна проблема — Роман одружений. Впевнена, що більшість осудить мене, але мені було байдуже. Мене абсолютно не хвилювала думка інших людей. Я тільки хотіла бути поруч з цим чоловіком.
Спершу ми тримали наші стосунки в таємниці від його сім’ї, але згодом я зрозуміла, що не хочу ділити Романа ні з ким. Думка про те, що він десь там лежить в обіймах іншої зводила мене з розуму. І тоді я вирішила, що просто зобов’язана забрати свого коханого з сім’ї.
Не хочу розповідати до яких брудних способів мені довелось прибігти, щоб завоювати Романа, але свого я таки добилась. Вже через якихось три місяці він перевіз речі до мене.
Сказати, що я була щаслива — це не сказати нічого. Тепер я була єдиною жінкою у житті Романа! Більше ніхто не стояв у нас на шляху. Проте розрив стосунків з колишньою дружиною дався Роману не просто. Увесь час він ходив пригнічений, то ж моїм обов’язком було підтримати його. Я доклала усіх зусиль, щоб він став щасливим.
І хоча ми з Романом не спішили узаконювати наш союз, усі обов’язки хорошої дружини я взяла на себе. Щоранку на нього чекав смачний сніданок та випрасуваний одяг, а ввечері чиста оселя та масаж. Зізнатися чесно, я взагалі перестала жити своїм життям, а всі мої думки крутились навколо Романа. Єдине, чого я бажала — зробити чоловіка найщасливішим.
Так ми й прожили пів року. З часом, я стала помічати, що Роман дуже змінився. Від того турботливого, чуйного та щедрого чоловіка не залишилось і сліду. Коли ми зустрічались, він робив для мене все. Кожне наше побачення, було як у казці. Тепер же, наше життя перетворилось у суцільну рутину. Всі наші розмови зводяться до обговорення побутових проблем. Я перестала почуватися щасливою поруч з ним.
Я змушена прокидатись о шостій ранку, щоб встигнути приготувати йому сніданок. А весь вечір я проводжу за прибиранням дому та прасуванням одягу на завтра.
Коли я жила сама, то робила тільки те, що хотіла та коли хотіла. Тепер же я повинна догоджати чоловіку та виконувати усі його примхи.
А ввечері, замість того, щоб разом переглянути фільм чи сходити в ресторан, ми обговорюємо проблеми його дітей.
Я й досі не збагну, як так трапилось. Коли наші стосунки встигли перетворитись на рутину? Невже так буде завжди?
Зізнаюсь чесно, мені стало страшенно нудно з Романом. Раніше я жила від зустрічі до зустрічі з ним, а тепер чекаю, коли він нарешті піде на роботу! Побут неначе вбив мої почуття до нього!
Коли я забирала Романа з сім’ї, то очікувала зовсім не цього. Тиждень тому я прийняла важливе рішення — розлучитись з Романом. Я розумію, як дивно це виглядає, але свою думку я не зміню. Єдине чого я тепер хочу — щоб він назавжди зник з мого життя. От тільки як тепер його повернути назад у сім’ю?
