Після смерті чоловіка я вирішила переписати свою хату на близьких родичів, сподіваючись на їхню допомогу. Була вже у віці і надіялася, що зможу покластися на них, особливо в разі негараздів. Але мої сподівання були марними.
Мої родичі, які отримали від мене майно, навіть не замислилися про мої потреби. Я відчувала себе забутою та покинутою. Життя виявилося нелагідним, а я ледь не опинилася на вулиці, без місця для проживання.
Річ у тім, що мої приймичі повідомили мені про свої наміри — збудувати на моєму обійсті великий будинок. А для цього потрібно знести мою теперішню хату. Ця новина вразила мене як грім з ясного неба. Я не могла повірити своїм вухам.
Складалося враження, що мої родичі ніколи не цінували мої зусилля і всього того, що я вкладала в цей маленький, скромний будинок. Якимось чином вони вирішили, що можуть розпоряджатися моїм майном, не звертаючись до мене, не думаючи про мої почуття і потреби.
Ця нова ситуація змусить мене поки що пожити деінде, без власної домівки. Я по суті втратила все, коли помер мій коханий чоловік, залишилася лишень наша домівка. А тепер зіткнулася з цією новою невизначеністю — мій будиночок розберуть, щоб збудувати новий просторий дім. Але мій будиночок мені дуже зручний. У ньому я прожила все життя. Тут минули мої найкращі роки. І іншої домівки мені не треба!
Якби мої родичі могли мене почути! Якби вони хоч трохи дослухалися до мене. І куди мені тепер, на старості літ, податися. Коли вже не служать ні руки, ні ноги. Для мене така перспектива була непередбачувана і шокуюча.
Але в той момент мені на допомогу прийшли добрі люди.
Коли я повільно кудись човгала, втомлена і ошелешена, мене зустрів мій колишній сусід Роман. Він помітив мою збентеженість, запитав, що трапилося і знайшов час — послухав мою історію. Розповіла йому про жорстоких та жадібних родичів, які позбавили мене житла.
Роман не залишив мене саму на вулиці. Він вирішив допомогти мені і взяв цього дня до своєї родини. Він розрадив мене і сказав, що не лишить так цієї справи, бо це великий гріх ось так використовувати людину у своїх цілях.
Роман допоміг мені скласти скаргу на родичів і ми відкрили справу у поліції. Незадовго моїми родичами зацікавилася прокуратура. Цього ж дня мої приймичі прийшли до мене з оправданням, що вони не мали в планах зносити моєї хати. Це я все собі сама вигадала. Ось так і закінчилася моя історія.
Я розірвала заповіт, згідно з яким моє майно переходило у спадок моїм родичам. Оформила дарчу на Романа. За цей час він став мені ближчим ніж моя кровна родина.
