Цілий рік віддавали гроші дітям на погашення кредиту! Більше жодної копійки зверху!
Я з дружиною маємо лише одну дитину, дорослого сина. Він уже створив власну сімю, і ми стали дідусем і бабусею.
Я виріс у радянські часи, одружився в тридцять років. Тоді мене вже багато хто вважав «старим парубком». У ті роки очікували, що діти зявляються одразу після одруження. Якщо дітей не було люди мало не як прокажених на це дивились.
Зрештою, у нас із дружиною зявився син, і ми вирішили, що цього достатньо. Як люди з вищою освітою, розуміли: на виховання дитини потрібно чимало грошей. А чим більше дітей тим більше витрат.
Ми недарма вирішили, що одна дитина нам під силу. Завдяки цьому змогли забезпечити синові гарну освіту й налагодити своє життя.
Син же мав геть інший погляд. Щойно він одружився, як невдовзі наша невістка Лідія завагітніла у нас народився онук. Молоді не мали власної квартири, тому взяли кредит у банку. Якось ледь-ледь тягнули щомісячні виплати. Згодом дізналися, що Лідія чекає на другу дитину. Звісно, я запитав, як вони збираються справлятися з двома дітьми та боргом за квартиру. Образились на мене, сказали, що впораються самі. Я у відповідь попередив якщо розраховують самостійно чудово.
Досить довго вони якось крутились. Але потім Лідія вже не змогла працювати, а сина скоротили. Що робити? Вирішили перебратись до нашої квартири, яку ми здавали в оренду. Дружина наполягла, що підтримаємо дітей з виплатою кредиту. Так ми з дружиною цілий рік віддавали свої зароблені гроші на їхню іпотеку думали, що робимо добре діло для родини. Але все вийшло інакше.
Недавно дізнався, що кредит прострочено на пів року. Де поділись гроші? Дружина розлючена, сил терпітити вже немає. Я теж розгублений, не маю слів. Допомогли дітям, а вони сиділи нам на шиї і нічого не робили. Тепер не знаю, що далі робити.
