Вийшла заміж в 17 років. Шлюб проіснував два роки. Чоловік подав на розлучення. Як він пояснив, одружився рано. Для нього наш шлюб був помилкою. З дитиною не бачився. Колишній платив аліменти, але більше нічим не допомагав.
Я не спішила виходити заміж вдруге. Прийняла рішення зосередити своє життя на доньці. Тільки я зможу дати їй все необхідне. Навчання я покинула, бо так попросив колишній. Сто разів пожалкувала. Довелось піти працювати в місцеве кафе. Працювала по п’ятнадцять годин, а платили мінімальну зарплатню. Виживала за рахунок чайових. Не знаю чому, але я подобалась людям. Мені давали до двадцяти гривень чайових з одного замовлення. На то час, величезні гроші!
Моя мама не допомагала мені. Не мала на кого залишити доньку. Коли могла, допомагала подруга. З п’яти років залишала доньку саму. Вона поводилась тихенько. Дивилась мультики та читала книги. В хаті нічого не чіпала. Слухняна дитина. Я все одно хвилювалася, але вибору не мала.
Коли доньці виповнилось шістнадцять років, в мене знайшли новоутворення в молочній залозі. Я приховувала свою хворобу від доньки. Гостро стояло питання грошей. Лікування коштує багато. Процедури розраховані на рік. Краще не затягувати і починати раніше. Якщо буду зволікати, доведеться вдатися до хірургічного втручання.
Хотіла взяти кредит і виплачувати його декілька років. Перед цим, подзвонила до мами. Один єдиний раз в житті попросила в неї допомоги. Вона відмовила. Я намагалася стримати емоції, але не вийшло. Розплакалася гірькими слізьми. Донька почула ридання. Розповіла їй все, як є.
Дитина заспокоїла мене та запропонувала свої гроші. Вона збирала собі на випускний. Я соромилась брати доччині гроші, але вона наполягала. На цьому донька не зупинилася. Вона влаштувалася на роботу. Звісно, неофіційно. Все зароблене віддавала мені на лікування.
Як добре, що в мене є любляча людина. Завдяки доччиній допомозі та підтримці, я здолала хворобу. Хочу заробити грошей на поїздку для донечки. Вона мала поїхати з класом на випускний в Карпати, але віддала перевагу мамі.
