Моя власна мама вигнала мене з квартири через те, що її новий чоловік був для неї дорожчим за мене!
Я жила з батьком до пяти років, і цей період був найщасливішим у моєму дитинстві. Коли ж тато помер, мама повністю віддалилася від мене і почала жити своїм життям. У вісім років у неї зявився вітчим, який хотів керувати кожним моїм кроком і повністю контролювати маму, і тоді моє життя різко змінилося.
Ми жили за розкладом, придуману моїм вітчимом, а всі обов’язки по дому розписував він. Сам же часто нічого не робив, виправдовуючись втому від роботи. Мама примушувала мене виконувати всі його забаганки, бо боялася, що він розсердиться, і в домі почнуться сварки.
Коли я стала підлітком, почала чинити опір. Повертавшись із ліцею, я мала готувати, прибирати, мити його автомобіль, виконувати будь-яку роботу, яку він вигадав, а тим часом закохана парочка просто дивилася телевізор. За це мене часто били по обличчю й читали лекції про мою невдячність і те, як багато вони для мене роблять.
Окрім даху над головою та їжі, яку я й так заробляла прибиранням, я нічого від них не отримувала. Якщо я просила відвідати гурток, репетитора чи піти в спортзал, з мене сміялися і казали, спершу навчися заробляти гривні, а потім витрачай. Одяг купували дуже рідко, а якщо купували щось, ще тижнями згадували, як це для мене велика жертва…
Після закінчення школи, коли мені виповнилося 18, мама сказала, що пора самостійно орендувати квартиру, нехай я і не вступаю до університету, а одразу йду працювати, бо жити зі мною вони більше не хочуть.
Ми жили у маленькому містечку, і там важко знайти роботу для молодої дівчини. Та й я ще сподівалася, що раптом вони змінять ставлення, якщо побачать моє бажання вчитися. Але мама наполягала, тож останні три місяці, замість підготовки до ЗНО, я працювала офіціанткою з десятої ранку до дванадцятої ночі, заробляла дуже мало, чайові були куцими, тож вистачило лише на двомісячну оренду кімнати, а що їсти не знала. ЗНО здала погано через постійні пропуски занять, тож не вступила до державного ВНЗ, а грошей на платне навчання не було.
Влітку звільнилася та почала шукати краще оплачувану роботу, бо мама з вітчимом щодня цікавилися, коли вже нарешті я зїду. Врешті-решт вони виставили мене за двері
Я спробувала працювати у магазині побутової хімії, але там отруїлася під час роботи. Коли поправилася й хотіла повернутись, вже взяли іншу. Час минав, я пробувала себе по-різному, але заробити хоч трохи на нормальне життя не виходило.
В розпал літа у мене був день народження, і тітка Любов приїхала привітати мене. Я не розповідала нікому про свої проблеми, але коли вона запитала наодинці, що зі мною відбувається, я не витримала і розплакалась, вилила весь біль. Того ж дня вона допомогла мені зібрати речі й забрала до себе додому. Я виконала бажання мами і більше не жила з ними, відчулося навіть полегшення.
Тітка допомогла знайти пристойну роботу у нашому містечку я стала продавчинею у книгарні, і змогла одночасно вчитися. Наступного року я добре склала ЗНО і самостійно вступила до державного університету. Тітка підтримувала мене завжди, не давала загрузнути в розпачі, особливо тоді, коли мама з вітчимом знову звинувачували мене у невдячності.
Минув час, я закінчила університет і знайшла достойну роботу. Тепер я безмежно вдячна тітці Любов, яка в скрутну хвилину не відвернулася, а виручила і підтримала, як рідна мама. Завжди допомагаю їй і беру з собою у подорожі.
Тепер я знаю: навіть якщо рідні не підтримують, на світі знайдеться людина, що не залишить у біді. І важливо не втрачати віру добро завжди повертається.
