Ранок у селі вийшов теплим і тихим, десь за лісом над річкою вже нависали темні хмари. Почувалося мукання корів, яких у селі лишилося небагато, і ледачий собачий гавкіт.
Марія любила вставати рано, хоча в неї не було великого господарства лише кури та ласий собака Барсік у дворі. Жила вона сама в хаті, яку дістала від матері. Та померла давно, ще десять років тому.
Стройна жінка літ за тридцять стояла біля криниці й з натугою крутила важкий воріт. Заняла повні відро і пішла до хати.
### Лиха доля
Марія була заміжня за Григорієм усього півроку. Високий, дужій чоловік працював лісником у цих краях. Він був жахом для браконьєрів, що приїжджали з міста на крутих авто. Зрештою, хтось у лісі його зустрів і вбили. Слідство тривало довго, але нікого не знайшли. Григорія поховали.
З тих пір жила Марія сама. Зустрічалися сватані з сусіднього села, та вона не хотіла виходити заміж без любові. Хоча симпатизувала Данилу місцевому механіку, що нагадував їй Григорія. Такий же кремезний, спокійний, ненавязливий. Часто ловила його тепло погляд і спішила відвести очі.
Коли поховала чоловіка, довго сумувала.
«Шкода, що не встигла народити від Григорія дитину. Хоч частка його жила б поруч. Не судилося. Тепер би не була сама»
### Син фермера
У селі жив Васько зухвалий, пиячий, невгамовний. Часто чатував біля хати Марії, коли вона поверталася з роботи. Одного разу навіть спробував обійняти, але вона відштовхнула його, вхопила лопату біля порога.
«Якщо підійдеш розрубаю тобі голову навпіл!» рішуче промовила вона.
Васько злякався її погляду й пішов геть.
Жив він із батьком-фермером. Грошей у того було багато, а характер жорстокий. Люди казали, що він «звів у труну» свою дружину. Васько був у батька вдалий, тільки працювати не любив.
Місцеві дівчата боялися цього вічно пяного нахабу. Одного разу він побив парубка, який заступився за свою дівчину. Той потрапив у лікарню. Приїжджав дільничий, але все закінчилося хабаром. Ніхто не хотів мати справу з багатим фермером.
Через деякий час село розбудило заревло горів великий будинок фермера. Худобу хтось вивів, але сам господар так і не вийшов. Васько тієї ночі ночував не вдома. Слідство списало все на несправну проводку.
Марія з полегшенням зітхнула, коли дізналася, що Васько зник у місті.
### Непроханий гість
Одного ранку Марія побачила, що двері в хату привідкриті.
«Мабуть, не зачинила» подумала вона.
Увійшовши в сіни, відчула запах алкоголю й тютюну. На ліжку спав чоловік. Вона впізнала Васька.
«Слава Богу, не злодій»
Вона штовхнула його.
«Забирайся звідси! Хто дозволив тобі тут ночувати?»
Васько прокинувся.
«Ти що, шляєшся ночами? Дома не ночувала?»
«А ти хто такий, щоб я тобі звітувала? Геть!»
«Не кричи, хлопця розбудиш» кивнув він у бік кімнатки.
Марія зазирнула за завісу на дивані, згорнувшись, спав маленький хлопчик.
«Чий це?» шепотом запитала вона.
«Мій. Юрко. Мати померла. Живе зі мною всього пару місяців.»
«Скільки йому років?»
«Пять мабуть»
Марія шоковано подивилася на нього.
«Ти не знаєш віку власного сина?»
«Можна ми в тебе перебудемо пару днів?» несподівано попросив Васько.
«Ані мріяти!»
Раптом почувся тоненький голос:
«Тітонько, я пити хочу»
Марія обернулася перед нею стояв Юрко.
«Ходімо на кухню, зараз напою, малюку.»
«Я не малюк! Я Юрко!»
Марія напоїла хлопчика, вклала його в ліжко і повернулася до Васька.
«Агато, стану перед тобою на коліна не виганяй нас. Ради Бога, кілька днів»
Вона через Юрка дозволила їм залишитися.
### Несподіване материнство
Васько не нахабничав, навіть допомагав: носив воду, колов дрова. Юрко ж був тихим і замкненим, але потроху розкривався. Особливо коли грав із Барсіком.
Марія все частіше думала про те, що цей хлопчик стає їй рідним. Мила його, годувала, читала на ніч казки, купувала новий одяг. А Васько то зявлявся, то зникав.
Одного дня вони з Юрком повернулися а двері хати були розчинені. Всередині безлад: речі розкидані, шафа відчинена. Гроші, нова шуба все зникло.
Марія стояла, не помічаючи сліз.
«Тітонько, не плач. Це Васько забрав. Він більше не повернеться. Тепер я твій, так?» тихо сказав Юрко.
«Так, Юрченку. Тепер ти мій синок.»
«Назавжди?»
«Назавжди.»
### Щастя
Через деякий час Данило зайшов до Марії.
«Чого ми з тобою вимірюємось поглядами?» сміливо сказав він. «Я бачу, що й ти мене не байдужа. Давай виростимо Юрка разомА потім і весілля справді було, і жили вони всі разом щасливо Марія, Данило, Юрко та маленький Матвійко, що народився через рік.
