7 червня
Я вже пять років у стосунках із Галиною. Ми жили у різних містах вона у Львові, я у Харкові, бо так склалося з роботою Але кожен день говорили телефоном. Насправді у нас були спільні плани: я збирався зробити їй пропозицію, переїхати до неї й нарешті бути разом, а не на відстані. Думав, що їй можна довіряти. Вона ніколи не давала мені підстав сумніватися у її вірності.
Якось ввечері отримав дзвінок з невідомого номера. Вирішив підняти слухавку. З того кінця лунала врівноважена і хриплувата мова чоловіка, він назвав себе Олексієм. Говорив коротко:
Не хочу жодних проблем. Дзвоню лише тому, що вважаю ти маєш знати.
Він пояснив: працює айтішником в Києві, нещодавно почав переписку та зустрічі з однією жінкою. Поки що все було на рівні кави й легких фліртів нічого серйозного. Галина жодного разу не згадала про стосунки з іншим. Все, здавалося б, звичайне знайомство, поки він не відчув щось дивне.
Олексій поговорив з другом, який також зустрічався з кимось. Випадково заговорили про імена. Друг розпитав детальніше і попросив фото Галини. Глянувши на неї, одразу похолов:
Відчепися! Вона вже пять років зустрічається з хлопцем із Харкова.
Друг попередив: це навіть не плітка всі вже про це знають. Хлопець, каже, живе в іншому місті, а Галина користується цим, ніби це дає їй свободу. Додатково зясувалося, що Галина має ще одного чоловіка Ярослава, теж інженера, який особисто знає про існування мене, і йому це абсолютно байдуже.
Тоді Олексій усвідомив: це не якась плутанина, а холоднокровна гра, де Галина одночасно підтримує три різні стосунки зі мною, з тим інженером, і з ним, який нічого не підозрював.
Він подзвонив, бо, як сказав, якщо буває жіноча підтримка, то має бути і чоловіча. Йому було не комфортно брати участь у такому, тому відшукав мій номер через Facebook і вирішив зателефонувати, а не просто написати.
Якщо захочеш доказів скажи, я все надішлю. Мені нема чого ховати.
Я відповів «так» і поклав слухавку. Вже через декілька хвилин отримав у месенджер купу скриншотів: переписки, голосові, фото, домовленості. Інтонації, з якими вона говорила з ним, були до болю знайомі: ті ж самі жарти, компліменти, ті ж самі обіцянки й слова підтримки.
Мені стало так гірко, серце стискалося аж до фізичного болю. Я ж будував плани переїхати, зробити пропозицію руки й серця, почати нове життя разом. Весь мій світ обертався навколо неї.
Я подзвонив Галині. Прямо запитав усе. Вона не стала заперечувати, спочатку відмахувалася, потім розлютилася через те, що «хтось втручається не у свої справи», потім почала плакати й благати зрозуміти, що вона розгублена, не знає чого хоче, і не очікувала, що все дізнаюсь саме так.
Я поклав слухавку.
Того вечора до мене нарешті дійшло: не лише чоловіки можуть зраджувати. Є жінки, які вміють майстерно брехати, тримати декілька стосунків паралельно та навіть не відчувати сорому.
Я дякую Олексію: він врятував мене від майбутнього, в якому я міг би стати нареченим жінки, котра без докорів сумління жила б подвійним, а може й потрійним життям.
Життя, звісно, не вперше ламає мої плани, але зараз я відчуваю навіть полегшення, що правда стала явною хай і ось такою ціною.