Вже пять років минуло, як Марічка думала, що живе зі своїм чоловіком, та насправді їй кортіло, щоб її сімейне життя більше нагадувало стосунки з мамою.
Марічка родом із невеличкого містечка на Полтавщині. Саме там підстрелив її стрілами кохання Амур вона закохалася у Тараса, а він відповів їй тим же. Обоє вирішили, що їм тісно у рідній стороні, й поїхали до Києва під приводом заробити на весілля. Насправді ж більше приваблювали нові можливості великого міста. Але потім вирішили не гаяти грошей на гучне святкування.
Пішли на модну нині тенденцію: розпис у джинсах і кедах, подарунки виключно у гривнях, а натомість банкету фуршет для найближчих. Гроші, отримані в конвертах, пустили на перший внесок за квартиру в кредит. Та мами не залишили їх без уваги як приїхали додому, організували їм сімейне застілля.
Пять років минуло з того часу. Дітей вирішили поки не заводити позаяк платити кредит треба, а з тих грошей на весіллі всі борги не погасили. Мама Марічки жінка волюва, виховувала донечку сама й при кожній нагоді по телефону нагадувала, що вже час стати бабусею. Але Марічка не поспішала мала відчуття, що ще не готова. Часу обмаль не було, тож вони з Тарасом з цим теж не квапилися.
Раптом Марічка почала озвучувати претензії до чоловіка, котрі й раніше накопичувалися десь у душі, але вона їх приглушувала. Якось зателефонувала мені і каже:
Він по півгодини може по телефону з кимось балакати, а зі мною тільки «привіт» і «па»
Так ви ж і вдома зможете наговоритись після роботи.
Я після роботи хочу фільм про кохання подивитись, а він або у свої бойовики, або в жахи втупиться
Скільки у вас телевізорів? Та зараз кожен дивиться, що хоче, і в наушниках, і з компютера. Але ж сімя це не коли двоє поруч, а кожен у свій бік втупився.
От і я так думаю! Мені здається, що Тарас мене зовсім не розуміє!
Ну це цікаво, посміхнувся я.
Чого смієшся?
Добре, не буду. Скажи, Марічко, а коли вам добре разом?
На відпочинку або коли гості приходять от тоді він такий уважний
Марічка розповідала мені мало не годину, як вони познайомилися, як їй усі подружки заздрили. Я зрозумів, що у її серці залишилася незадоволена жіноча потреба показати себе перед іншими це перший пункт; і ще один
Марічко, що таке ідеальний шлюб для тебе?
Має бути обовязково з дітьми.
Це всі так кажуть, але діти то не гарантія щастя у подружжі
Чоловік повинен цікавитися, який у мене настрій, як на роботі, має оцінити мій одяг, похвалити вечерю
Він цього не робить?
Каже, що смачно, але мені мало.
А опиши мені одну ситуацію: от заходить він додому, ти подаєш йому картопляне пюре з котлетою, а він що?
Потирає руки і усміхається.
Ну, це ж теж комплімент! Я гадаю, тобі було б недобре, якби він відштовхував тарілку і казав, що не голодний
Марічка замовкла. Здавалося, вона не зовсім розуміє причину своїх скарг, але образа на чоловіка лишалася. Чому саме вона незадоволена я ще довго думав. І вирішив уточнити про її стосунки з мамою.
З’ясувалося, мама її жінка емоційна, часто ставила зайві питання, повчала. Але якщо щось і траплялося, завжди рішуче підтримувала доньку, казала їй, що все буде добре.
Кажуть, дівчата виходять заміж за тих, хто схожий на їхніх батьків, а часом за тих, хто здатен дати якомога більше любові. Марічка не знала батькової моделі стосунків вона виросла лише з мамою, тому геть не розуміла, що не всі чоловіки здатні так чітко виражати свої емоції та турботу, як мати.
Тож я сказав: уже пять років ти чекаєш від чоловіка того самого, що отримувала від мами. Чекаєш, що він буде поводитися і розмовляти, як вона. Марічка здивувалася, а тоді задумалась і погодилася.
І як же розлучитися з мамою у собі?
Дуже просто. Кожен раз, коли зявляється претензія, уяви, що це не Тарас винен, а поряд твоя турботлива мама. Він не зможе з нею позмагатися!
Оце так!
Ось і вся хитрість! Тоді й образи самі кудись зникнуть.
Сьогодні зрозумів: найважливіше бачити у своїй другій половинці не ідеального батька чи матір, а живу людину. Не шукати в ній тих емоцій, до яких звик із дитинства, а цінувати ті, які отримуєш тут і зараз. Саме так будується справжня сімя з розуміння, довіри та поваги.
