Прожили разом ми всі роки по різному. Безумовно, були й сварки, скандали... Але не зважаючи на це, ми були щасливі разом. Зростили двох прекрасних діток, подужали придбати собі, та дітям по квартирі в престижних новобудовах. І все це самі. Завжди тримались одне одного, та не звертали уваги на думку оточуючих. Наприклад, на мою свекруху. Вона зі свекром від самого початку були проти моєї персони. Вони кожного дня дзвонили чоловіку, або навіть приїздили додому, та кричали, що б той схаменувся, я ж обдеру його до останньої нитки. Останні труси заберу собі. Просто цікаво, щоб вони сказали, аби дізнались, що ті самі труси я купую чоловікові? Але це не суть.
Прожили ми насичене життя, і ось, перед самим Новим Роком, приходить Олексій додому, та заявляє, що йде від мене. Мовляв, давно мене не кохає, але все ніяк не знаходив причини піти. А це йому запропонували роботу в іншій країні, та він хоче почати життя з чистого аркуша. Все не могло бути так просто, я відразу відчула. Впевнена, десь між реченнями загубилась інформація про нову жінку. Розпитувати не стала, гордість не дозволяла, просто дістала валізу, та сказала “прощавай”. Було б все так просто.
Олексій не хотів так просто прощатись. Йому потрібні були всі квартири, та машина. Не логічно для людини, яка хотіла повністю нове життя. Тяганина з документами була більше року. Нервів та блістерів з валер’яною пішло кілограмами. Врешті, таки змогли попрощатись. Я відвоювала дітей, та більшу частину майна. Суд був на моїй стороні, адже зловили чоловіка на брехні. Моя думка про Олексія змінилась в коріння, про повагу, як до людини, не могло йти і мови.
Після нашого розлучення я ніби вдихнула ковток свіжого повітря. Друзі сказали, що помолодшала. Та я навіть почувалась молодше! Щоб зараз запропонували повернути час назад, або змінити щось, отримали б категоричну відмову.
Йшли роки, я зайнялась саморозвитком, відкрила маленьку пекарню, про яку все життя мріяла, видала своїх дітей заміж. Про колишнього чоловіка не чула нічого вже давно, як ось, знову під Новий Рік, він стояв в мене на порозі.
—Чого тобі? переписати бізнес?
Він промовчав на мій укол. Просився назад, мовляв, немає куди піти, все втратив. А мені було все одно. Хто йому доктор? Я ж не втратила все, навіть збільшила. Маючи в додатку двох дітей, та колишнього чоловіка п’явку, що хотів заграбастати все. Попрощалась з ним, сказавши що в моєму новому житті йому немає місця. Назад повертатись ні хто не збирається і тут не благодійний фонд. Життя одне, щоб мати справу з такими як він, в мене немає жодного бажання.
