**Щоденник**
Вже третя година Катерина з Дмитром зясовували стосунки. Дмитро схилявся до розлучення, тим більше мав причину. Хоч і одружилися одинадцять років тому, дітей у них не було. Та до розлучення вони були ближчі, ніж будь-коли. Дмитро вже знав виправити нічого не вдасться.
Катерина дуже хотіла народити, але не виходило. Кожного разу розтискала кулак і з надією, що межувала з розпачем, дивилася на крихітну смужку на білому тесті.
Хоча лікар і казав:
Треба вірити до кінця, вона перестала вірити.
Після семи років шлюбу Катерина з Дмитром все частіше сварилися. Могли посваритися навіть через дрібничку. А потім виливали один на одного всю накопичену образу, біль і замовкали надовго.
Розлучення назрівало.
Останнім часом вони все більше мовчали, майже не дивилися одне на одного, тихо ходили по квартирі. Саме тоді Катерині й спало на думку зрадити чоловікові.
Мені все набридло, Галю, скаржилася подрузі. Вже не можу дивитися на нього, а він ніби в депресії. Мовчить, уткнувшись у ноутбук. Що це за життя?
Катю, на твоєму місці я б таємно знайшла собі іншого, радила Галина. Може, й вагітнішаєш, якщо чоловіка зміниш.
А таке буває? здивувалася Катерина.
А хто його знає, легковажно відповіла подруга. Їй було байдуже у неї була донька, хоча з чоловіком встигла розлучитися.
Катерина мовчала, а червячок все гриз.
Та й що? З Дмитром у нас лише сварки. Здається, скажи йому зараз про розлучення відразу погодиться.
Коротше, подруго, сьогодні ввечері йдемо в кафе. Я зустрічаюся з Віктором, він приведе друга познайомимо вас. Треба в твоє сумне життя внести трохи кольору.
Цим кольором стали стосунки з Андрієм. Катерина думала, що не зможе зрадити Дмитру, хоч і була на нього зла, але виявилося все просто. Завертілося, понесло, сама не помітила, як життя справді заграло новими барвами.
Зраджувала чоловікові, приходила додому пізно, і одного разу Дмитро не витримав.
Катю, я йду від тебе. Давай розійдемося, як дорослі люди. Тихо й спокійно. Ділити нам нічого дітей немає, квартира твоя, сказав рішуче. Вона зрозуміла це рішення в нього давно назріло.
Чесно кажучи, Дмитро їй підходив і фінансово. Заробляв добре. Андрій же, з яким вона тепер зустрічалася, все більше залежав від неї, щоразу обіцяючи «ось-ось» знайти добрий заробіток. Та й умів гарно вішати лапшу на вуха, особливо коли його слухали жінки. Був чарівним і привабливим.
Почекай, Дімо, давай обговоримо, чомусь їй не хотілося розлучатися.
Ні, Катю. Зраду я не пробачу.
Яку зраду? Звідки ти взяв? вона була впевнена, що чоловік завжди в своїх програмах, адже він програміст, і голова в нього завжди в роботі.
Катерина не знала, що йому повідомив друг Юрко, який не раз бачив її в кафе з іншим. Поводилася вона відверто. Та й як не помітити, коли дружина іноді поверталася дуже пізно.
Катю, не влаштовуй сцен. Бачу, і в цьому ти майстриня. Я все знаю. Тому залишаю тебе. Живи, як хочеш. Скучно не буде Галя тобі не дасть, дружина дивилася на нього з подивом. Звідки він усе знає?
Все, я йду. Він узяв валізу й сумку, зібрані напередодні, коли її довго не було вдома, і вийшов з квартири, залишивши ключі на тумбочці.
Валізу й сумку кинув у багажник і рванув з місця.
**У село, у глушину**
Ну не склалося, буває. Нічого, переживу. Та й набридло вже, думав Дмитро, дивлячись на дорогу. Приїду в село, зроблю ремонт у хаті. І як це я не продав будинок? Адже були покупці. Ніби відчув, що самому знадобиться. Батьки рано пішли Приведу все до ладу, буду на рибалку їздити, гриби збирати, може, навіть курочок заведу. А що мені, молодому й неодруженому? Тридцять три найкращий вік. О, якраз вік Христа, усміхнувся. Ну що ж, побачимо. Добре, що перейшов на віддаленку з роботою проблем немає.
Дорога в село була неблизькою близько двох годин їзди. Перервавши свої роздуми, раптом відчув голод. Звернув із траси на ґрунтову дорогу, яка вела до невеличкого селища. Зупинився біля крамнички.
Вийшовши з машини, озирнувся. Біля крамниці сиділи дві кішки й уважно дивилися на нього.
Ага, голодні, мабуть
Усередині знайшов щось їстівне. Побачив смачні чебуреки, від яких так привабливо пахло, що втриматися було неможливо.
Дайте три чебуреки, пару сосисок і пакет соку. Розплатився, відкусив чебурека й вийшов.
Подрібнив сосиски й поклав на сходинку. Кішки одразу підбігли. Він уплітав чебуреки, а потім помітив маленького кошеняти. Той сидів осторонь і не підходив.
Боязкий, чи що? подумав Дми
