Одного разу три жінки зупинилися біля прилавку з яблуками на базарчику в Івано-Франківську.
Перша, глянувши на фрукти, скривилася:
— Ну й штука! Криві, з бочками, а ціна — наче за пару золотих дукатів. Чого тільки не побачиш зараз, навіть гарних яблук не зможеш знайти. Все йде до гори дриґом…
Друга тільки посміхнулася і плеснула себе по коліну:
— Та я бачу ці яблучка зовсім інакше! Погода ж цього року — то мороз, то спека, а вони все ж вродили. І хоч не з журналу, зате солодкі й пахнуть, як у бабусі в саду. Видно, що хазяйка доглядала.
Третя ж, не говорячи ні слова, взяла торбинку:
— У мене дома онук із застудою лежить. А він такі печені яблука обожнює! Йому ці боки й цяточки — як сніг зимі. Головне, щоб з добрим серцем приготувати.
🙂 Отже, мораль така:
Світ у кожного свій. Для одних це просто гіркі яблука, для інших — підтримка чесної праці, а для когось — можливість приголубити близьку людину. Тому, перш ніж гніватися чи судити, запитай себе: а з якого віконця твоє серце на це дивиться?
