Ось адаптована історія:
Соломійко, у тебе таке насичене життя, що можна цілий серіал знімати, сміялася подруга Марія, а Соломія лише похитувала головою:
Так, життя кипить, от тільки не знаю, який фінал у цього серіалу Але щось придумаю. Треба заміж, мені вже двадцять вісім. Ось і працюю над цим.
Та годі тобі, махнула рукою Марія. Не схоже, що ти справді хочеш заміж. Тобі й так добре, а там обовязки і один-єдиний чоловік.
Хто казав один-єдиний? Це ти з Тарасом так живеш, а у мене все буде інакше.
Що за дурниці? обурилася подруга. Як можна бути у шлюбі й мріяти про інших? Я такого й у думці не припускаю!
Ну це ти, а це я, усміхнулася Соломія своєю чаруючою усмішкою.
Вона була справжньою красунєю стрункою, з гарною фігурою й загадковим поглядом. Чоловіки за нею поверталися. Соломія з тих жінок, що свого не впустять. Жила за принципом: «дають бери, бють вдари у відповідь». Що б вона не робила усе виходило краще й швидше. У офіс вона прийшла пізніше Марії, але вже обігнала її по карєрі, і тепер подруга була у неї в підпорядкуванні.
Чоловіків у компанії було багато. Соломія подобалася всім, навіть одруженим, але вона вирішила:
Моя мета вийти заміж, тому одружені не варіант. Хоча серед них бувають такі ого! З кандидатів у чоловіки залишилося троє колег. Та кого ж обрати?
Вона навіть радилася з подругою, але та відмовилася:
Соломійко, не ображайся, але тут я тобі не порадниця. Вибирай сама. Не дай Бог щось піде не так тоді винен буду я.
Соломія не гадала на ромашці. Вона проаналізувала всіх трьох і дійшла, що Ярослав найнадійніший: симпатичний, майстровитий, заробляє добре, і головне у всьому її слухається.
Ярослав одразу відчув, що Соломія до нього потеплішала. Він і раніше помічав її інтерес, але на шляху стояли ще Богдан і Олег. Вони теж були небайдужі до неї, а вона з ними фліртувала і це його дратувало.
Мабуть, вона зрозуміла, що я найкращий варіант, тішився Ярослав. Треба діяти швидше, поки не передумала.
Так і сталося. На одному з побачень він подарував Соломії великий букет і маленьку коробочку з перснем.
Соломієчко, будь моєю дружиною. Я довго думав і зрозумів з тебе вийде чудова дружина. І ще хочу щоранку прокидатися поруч із тобою.
Згодна, Ярославе. Хоча не чекала, що ти так швидко зробиш пропозицію. Але ми ж знаємо одне одного.
Перший час жили в невеликій квартирі Соломії. Але потім чоловік запропонував:
Давай продамо цю квартиру і збудуємо великий дім. Якщо треба візьмемо кредит. А поки ми добре заробляємо поступово зведемо.
А де житимемо? Орендувати? запитала дружина.
Навіщо? Мій батько живе сам уже три роки, як пішла мама. У нього велика тришкі, місця вистачить. Він не буде проти, я знаю. То як, домовились? Соломія погодилася.
Робота на ділянці розпочалася, квартиру продали швидко. Переїхали до батька. Василь був радий. У Соломії зі свекром завжди були теплі стосунки, хоча бачилися рідко.
Василь батько Ярослава після смерті дружини жив сам. Пятдесятитрьохрічний чоловік виглядав респектабельно, старим його не назвеш, навіть «похилий» до нього не дуже підходив. Після першої зустрічі Соломія сказала:
Твій батько дуже схожий на того актора, що в рекламі мобільного, Ярослав сміявся й погоджувався.
Василь був високим і мязистим, двічі на тиждень ходив у спортзал, з доглянутою бородою й рішучим голосом. Навколо нього завжди крутилися жінки, але вдруге одружуватися він не збирався.
Звісно, свекор був радий, що син із невісткою переїхали до нього стало веселіше. Час ішов, але Ярослав тепер увесь вільний час проводив на будівництві, сам усе контролював, і дружина бачила його все рідше. Зате свекра частіше.
І одного разу Соломія помітила, що Василь дивиться на неї якось інакше. Спочатку здалося, але ні. Він то обійме, то комплімент скаже, то ласкаво усміхнеться.
Оце так, спалахнула в неї думка. А свекор-то в мене на прицілі. А чому б і ні? Він дуже приємний чоловік. Можна щось і з нього отримати.
Коли Василь знову обійняв невістку, вона не заперечила. І навіть не спитала себе:
А чи правильно я роблю?
Головне ніхто не мучився докорами сумління. Ну сплять разом, ну й що? Чому б і ні? Ярослав пропадав на будівництві, інш
