**Повернення колишньої дружини. Випробування на міцність**
Аромат свіжої кави й теплих булочок розповсюдився кухнею, наче заспокійливий шепіт. Десять років із Максимом. Десять років гармонії та щастя. Марія раділа ранку — сонячні зайчики на столі, сопіння доньки Софійки у спальні. Ідилія.
Дзвінок у двері пролунав надто різко. На порозі стояв Денис, син Максима від першого шлюбу. Очі палали незвичним вогнем, щоки горіли.
— Тату! — видихнув він, ледь переступивши поріг. — Вона повернулася! Мама! Вчора! Знімає апартаменти в центрі… Каже, сумувала за нами!
Ім’я «Людмила» зависло у повітрі важко й невчасно, як поштовх у темряві. Та сама. Яка п’ятнадцять років тому зникла у «щасливому майбутньому» з греком, залишиЗалишивши шестирічного Дениса на руках збентеженого батька та дідуся з бабусею, вона тоді написала лише одне слово в прощальному листі — «Назавжди!», а тепер повернулася з порожніми руками, але не з порожніми надіями, і Марія відчула холодний камінь під серцем.
