У кімнаті сидів старенький дідусь. Він гортав газету та за щораз уважно придивлявся до тексту й весело усміхався. Вигляд у нього був спокійний та безтурботний.
Хтось постукав у двері — це була його доросла донька. Вона підійшла до нього та сіла на землю опершись головою у його коліно.
— Що трапилось, доню? Чому ти cyмнa? — запитав дідусь та обійняв доньку за плече.
— Тату, не знаю, що я не так роблю в цьому житті? Все почало рyйнyвamиcь! Чоловік від мене пішов до молодої, з роботи мене 3вiльнили, а у мене немає сил зі всім справитись. У мене просто опустились руки. Чому все так склалось?
Старий чоловік похитав головою та взяв руку доньки й почав говорити:
— Донечко, ти пам’ятаєш гру, яку ви грали з братами та сестрами бувши дітьми? Ви бігали довкола стільця й кожному було потрібно встигнути сісти на вільне крісло, а крісел ставало все менше і менше, а хто залишався без крісла, той вибував.
— Так, тату, я все пам’ятаю. Веселі часи були, але до чого ти хилиш?
— Розумієш, що зараз у твоєму житті відбувається та сама боротьба, що й у грі. Ти постійно комусь щось доказуєш і сама собі також, але забуваєш про те, що життя для того, щоб жити, насолоджуватись ним, щасливими моментами, радіти кожному заходу та сходу сонця. Мені вже немало років, але за цей час я зрозумів, що життя швидкоплинне і трати неоціненний час на різні дрібниці, злість, бажання комусь щось доказувати та змагатися за те, що є взагалі не важливим — не потрібно! Розумієш, донечко, життя проходить і ти вже не зможеш нічого повернути, а ти все чекаєш, що з’явиться той необхідний тобі стілець та бігаєш довкола. А ти зупинись на хвилинку та порозглядай довкола. Життя чудове і на кожну негативну ситуацію є декілька позитивних! Видихни та усміхнись всьому поганому, що було за все твоє життя. Просто почни жити та насолоджуватись кожним моментом.
Дідусь поглянув на свою доньку яка задумано слухала та додав на останок :
— Пам’ятай, доню, що життя одне і тобі потрібно жити так, щоб тобі було добре та насолоджуватись кожним деревом та красивим краєвидом, а не думати про ті всі крісла.