Потісніться, ми тут поживемо років десять
Свекруха трохи помовчала, а потім видала:
Ой, Оленко, Ганна така пробивна жінка Як щось задумає то гори зверне.
Ти теж її зрозумій: вона ж хоче, щоб Улянка навчалася, щоб освіту здобула
За мій рахунок? Олена зупинилася перед дзеркалом.
Із дзеркала на неї дивилася втомлена жінка з розкуйовдженим волоссям.
Марія Григорівна, зупиніть їх. Нехай виходять на найближчій станції та їдуть назад. Я їх не зустрічатиму. Квартиру не віддам.
Як же я їх зупиню? занила свекруха. Вони вже вирушили. Ганна кредит на навчання взяла, на житло у них зовсім нічого нема.
Вона так сподівалася на твою допомогу. Оленко, ну висели квартирантів, що тобі, шкода? Рідна кров усе-таки
Рідна Я ту Улю, вашу племінницю, двічі бачила за все життя! Я маю вигнати людей на вулицю, позбавити батьків підтримки, а доньку гуртків, тільки тому, що ваша сестра так вирішила?
У кишені пискнув месенджер. Олена дістала телефон, не знімаючи пальта. Повідомлення від Ганни, сестри свекрухи.
«Олено, привіт! Ми вже у потязі. Взяли квитки на 18:26, завтра вранці будемо у Києві на Південному. Зустрічай нас із Улькою.
Скинь адресу своєї однокімнатної, бо забули записати. Де ключі забирати?»
Олена завмерла. Прочитала тричі сподіваючись, що це якийсь жарт. Яка однокімнатна, яка Уля?
Мам, ти чого застрягла? Христинка визирнула з коридору. Їсти хочеться.
Зараз, зайченя, Олена машинально погладила доньку по голові, не відриваючи погляду від телефону.
Вона подзвонила Ганні. Трубку зняли миттю, на фоні гуркіт коліс і веселий сміх.
Олено, моя золота! тітка аж іскриться від радості. Ну що, отримала новину? Ми вирішили сюрпризом, щоб ти не переживала за столи все самі купимо.
Ганно, зачекайте, перебила Олена. Я нічого не зрозуміла. Куди ви їдете?
Як куди? До Києва ж! Улька ж вступила казала тобі ще навесні. На бюджет не пройшла, але нічого, на платному буде.
Зібрали манатки, їдемо оселятися у твоїй квартирі.
У М… що? В тій квартирі, яку я вже шість років здаю? Ви при своєму розумі, Ганно?
Е, та перестань! тон Ганни різко змінився. Шість років тому, коли тобі цю однокімнатну від бабусі лишили, ми ж сиділи за столом після сороковин памятаєш?
Я тоді сказала: «От Ульці буде де жити, як на навчання поїде». А ти промовчала! Значить, погодилася, ми й розраховували!
Я промовчала, бо подумала, що це дурнуватий жарт! мало не крикнула Олена. Я ніколи не планувала когось туди селити.
Там люди живуть сімя з дитиною. В нас угода, вони все вчасно платять. На ці гроші мої пенсіонери-батьки виживають, Христя на бальні танці ходить.
Ви що думали, коли квитки купували?
Ми ж родина! обурилася Ганна. Чи кияни зовсім совість втратили?
Племінницю хочеш на вокзалі залишити? Чоловіку дзвонила? Знає, що свою рідню під хату женеш?
Він у відрядженні під Ужгородом, зв’язок через раз ловить. І це моя квартира. Моя, розумієш? Куплена моєю бабусею, залишена мені. Сергій немає до неї жодного відношення.
О, як ти заговорила! Улько, чуєш? Дружина брата твого нас і знати не хоче! Ну нічого приїдемо, розберемося. Все, завтра на пероні побачимося.
В трубці короткі гудки. Олена остаточно остовпіла.
Христю, йди на кухню, запіканка у холодильнику сама розігрій, скрикнула вона доньці й з тремтячими пальцями набрала свекруху.
Марія Григорівна відповіла не одразу.
Так, Оленко, слухаю.
Ви знали, що ваша сестра з донькою їдуть до Києва з наміром оселитися у моїй квартирі?
Ну Ганя щось таке казала Я думала, ви домовилися, нечітко відповіла свекруха.
З ким домовилися? Я шість років здаю квартиру. Половину надсилаю татові з мамою на ліки. Ви ж знаєте, як їм важко на одну пенсію. Друга половина Христині на гуртки.
Чого ви їм не сказали, що це неможливо?
Не кричи на мене, в голосі свекрухи образа. Я тут ні до чого. Розбирайтеся без мене. Тільки Сергію не дзвони не займай, ти ж знаєш, які у нього зараз переговори.
Олена кинула телефон на диван. Чоловік завжди уникав родинних суперечок, але як тільки справа торкалася мами чи тітки дивно м’якнув.
Олено, ну вони ж із села, там у людей трохи інше уявлення про життя, зітхав він зазвичай. Легше поступитися
Вона спробувала дошкрупнутись до чоловіка: «Абонент не в мережі». Як завжди, коли потрібен.
***
Скандал був чималий. Ганна верещала о пятій ранку, вимагаючи, щоби Олена негайно їх зустріла.
Ми втомлені, голодні, тут холод хоч вовків гони! Ти ще не встала? За пятнадцять хвилин щоб була тут!
Олена, ще спросоння, не одразу зрозуміла, з ким розмовляє як дотямила, грубо крикнула:
Відчепіться від мене! Нікуди не поїду! Квартиру не віддам. Все. На добранiч.
Після десятого дзвінка Ганнин номер пішов у чорний список. Далі дзвінки з номера Улі заблокувала й його.
Весь день Олену турбувала Марія Григорівна благала піти назустріч родичам, ображалася, лякала, що «все синові розповім»…
А ввечері примчав Сергій без попередження, прямо з поїзда.
Олено, що у вас сталося? спитав, зайшовши. Мама плаче, каже, ти тітку Ганю на вулицю виставила.
Олена, поцілувавши чоловіка, пояснила:
Вони приїхали без попередження. Відразу зажадали, щоб я вигнала квартирантів і пустила Уляну мінімум на пять років.
Сергію, це нормальне таке? В них совість хоч трохи є?
Та, до речі, вони вже у твоєї мами пристроїлися.
А ти чого зараз тут?
Мама надірвала, зітхнув Сергій. Ну й тітка Ганя дзвонила без упину
Олено, може, поступимося їм? Поки гуртожиток не знайдуть
Не буде їм гуртожитку! Ганя навіть документи не подавала, бо була впевнена, що квартира вже чекає моя! Розумієш рівень нахабства? Вони просто обрали чужу хату, як свою.
Мама каже, ти шість років тому обіцяла
Я тоді просто промовчала, Сергійку. Було не до розмови, та й сприйняла, як жарт.
Тітка Ганя лютує, сказала, ми для них тепер чужі. До речі, у мами їх не залишилось надто далеко до університету. Я їм три тисячі гривень перекинув, винайняли щось
І чудово! Олена аж стукнула рукою по столу. Це найкраща новина дня! Через ці гроші навіть сваритися не буду. Лиш би відчепилися!
Сергій сумно зітхнув.
Олено, вони зняли кімнату в комуналці. Тітка Ганя кричить, що там таргани і сусіди з пляшкою.
Хай звикають. Коли їдеш у столицю треба крутитися, а не чекати манни небесної від родичів, яких бачив двічі у житті. Яких, до речі, жодного разу з днем народження не привітав!
Олена розвернулася до спальні, чоловік потягнувся за нею.
Якось незручно виходить Виходить, ми їх справді на призволяще кинули А якщо щось трапиться? Невже тобі їх не шкода?
Олена різко повернулася:
Сергію, в мене є дочка, є батьки, за яких я відповідаю. У мене є квартира, яку моя бабуся заробила важкою працею.
Я не віддам її, бо комусь там, за 400 кілометрів, здалося, що їм вона потрібніша. Чого я маю їх жаліти? Скажи?!
Чоловік мовчав. Олена додала:
Їстимеш? Піду вечерю розігрію. І закриємо тему. Хочеш допомагати допомагай із власної зарплати. А квартира здається. Точка.
Ти права. І я, мабуть, теж не зрадів би, якби твої батьки приїхали на дачу до моїх та сказали: «Потісніться, ми тут поживемо з десяток років».
Після вечері, коли Сергій пішов до душу, Олена знову взялась за телефон. Висіло непрочитане повідомлення від свекрухи:
«Олено, так не можна. Ганя хвора на нервовому ґрунті. Підвези їм хоч продукти.
Бери більше, хоча б на три тижні мясо, овочі, фрукти, шоколад, каву, олію та все необхідне. Рибу можна. Консерви не неси Ганя не їсть. Адреса:»
Олена і свекруху заблокувала. Хай трохи посидить у чорному списку.
***
Ніч минула спокійно ніхто не дзвонив. Рано-вранці стук у двері.
Ганна з порога:
Спиш собі під ковдрою? Грілася цілу ніч? А ти знаєш, як ми з Ульою мерзли? Там жах таргани, холодно, сусіди пють і балакають до ранку! Ти взагалі маєш совість? Невже рідним дозволиш бідувати?
Знаєш, я з тобою сваритися не хочу. Якщо квартирантів не виженеш поживемо у вас! У вас трикімнатна, виділіть мені й Улі кімнатку. Дві, хоч би одну ви ж родина!
Я ненадовго місяці три-чотири, а може, пів року, поки дочка звикне до столиці.
Олена остовпіла:
Забудьте сюди стежку. Не дошкуляйте не хочу сваритись. Хочете, викличу поліцію. Вам це треба?
Ганна почервоніла:
Та ти Та щоб тобі пусто було, киянко зажерлива! Щоб твоя Христя все життя підмітала підлогу без освіти! Ти ще про це пожалкуєш!
Земля кругла, побачиш станеться бумерангом тобі!
Олена просто зачинила двері перед далекою родичкою. Ганна ще галасувала хвилин пять, а потім зникла.
***
Після сварки з Ганною стосунки з Марією Григорівною зіпсувалися свекруха з невісткою більше не спілкується.
Сергій із мамою бачиться, допомагає, інколи й внучку відвозить, але до їхньої квартири Марія Григорівна не ходить.
Олена тільки зраділа цьому однією проблемою менше.
