Посеред ночі Лариса прокинулася від відчуття порожнечі біля себе. У розпачі вона простягнула руку, шукаючи тепла свого Степана.

Прокинувшись серед ночі, Оксана Шевченко відчула, що поруч немає чоловіка. Вона простягнула руку, шукаючи тепле місце, де ще недавно лежав її чоловік, Тарас.

Але він не повертався вже добрих півгодини. Серце Оксани стиснулося від тривоги. Вона сіла, вдивляючись у темряву. Що, якщо йому погано? Може, щось сталося?

Вона намагалася віднайти спокій, думаючи, що Тарас, можливо, просто не міг заснути і пішов перевірити робочі листи. Але невпевненість не відпускала.

Не бажаючи панікувати, Оксана тихо підвелася й, не роблячи шуму, пройшла до кухні. Та не встигла зробити й кілька кроків, як зупинилаcя.

Вона чітко почула його голос. Він розмовляв по телефону. Динамік був увімкнений настільки голосно, що вона розрізняла слова жінки з того кінця дроту.

«Так, любий, я вже замовила квитки до Єгипту,» сказав Тарас, голос його звучав щиро та з хвилюванням. «Ми проведемо чудові дні. Ніхто не дізнається.»

Оксана відчула, ніби підлога розступається під нею. Весь її світ розсипався за мить. Кожне слово різало, як ніж.

Скільки років разом, скільки надій і спільних справ! Як він міг?

Вона повернулася до спальні. Лежачи в темряві, відчувала, як сльзи обпікають щоки. Серце розривалося, а всередині було лише гнів, біль і гірке розчарування.

Потім вона рішуче встала, підійшла до шафи й почала складати його речі у валізу.

Коли Тарас увійшов, він побачив її з чемоданом і здивовано спитав:
«Що це?»

Оксана підняла на нього очі, холодні й тверді.
«Я зібрала твої речі,» сказала вона рівно. «Забирай їх і їдь у свій Єгипет.»

«Ти про що?» нервово засміявся він.

«Не бреши, Тарасе. Я чула твій дзвінок на кухні.»

Його руки затремтіли. Він хотів щось сказати, але вона перебила:
«Решту сам збереш. А зараз візьми це й їдь у готель або до неї. І після твоєї «відпустки» не смій повертатися.»

Цієї ночі життя Оксани змінилося назавжди.

Коли Тарас пішов, вона знову лягла, розуміючи, що сон не прийде. Але в голові була лише одна думка: тепер усе буде інакше. Більше немає обману, немає болю від зради. Вона вільна.

А як ви вважаєте чи правильно вчинила Оксана? Чи варто було мовчати? Діліться своїми думками!

Друзі, якщо вам сподобалася ця історія, залишайте коментарі та ставте лайки. Ваша підтримка надихає нас на нові оповіді!

Оцініть статтю
Джерело
Посеред ночі Лариса прокинулася від відчуття порожнечі біля себе. У розпачі вона простягнула руку, шукаючи тепла свого Степана.