Полюби себе, і все буде добре
За вікном хурделиця, холодно й темно, так само й на душі у Ганни. Вона сидить сама у великому будинку на околиці Тернополя, в домі всього повно, а от тепла ні. Є і чоловік її, Олег, але він знову пішов «у справах», і Ганна чудово розуміє, які це у нього «справи».
Син з донькою давно вже живуть окремо. Син одружений, мешкає на «Бамі» з дружиною і дітками, а донька взагалі подалася під Київ, там закінчила університет, вийшла за місцевого хлопця, зараз виховують маленьку дочку.
З донькою сьогодні говорила по телефону.
Мамо, чого ти така сумна? допитувалась Соломія. В тебе все гаразд?
Ой, доню, все добре. Як там у вас? Як моя золота онучечка?
У нас усе чудово, мам. Іван, правда, весь у роботі, ти ж знаєш, у хірургів завжди аврал. Повертається додому змучений, але каже, що це його покликання. Марічка вже скоро піде до садочку ростемо, тішимось.
Я щаслива, доню, хай у вас домашнє щастя не минає, відповіла Ганна тихо, ледве посміхаючись.
Мені не подобається твій настрій, мамо А де тато?
Та у дворі він, у гаражі, пішов машину прогріти, мороз і завірюха у нас, не захотіла Ганна засмучувати доньку.
Вже з пів року душа Ганни тривожна, нікому не виговоришся, та й навіщо? Треба було те все носити в собі. Хтось пожалкує, а хтось ще й порадіє. Одного літнього дня Ганна поралась біля клумби під вікном, а вікно відкрите було. Заслухалась мрій своїх, як раптом чує голос Олега: говорив ніжно і дуже ласкаво, не помітив, що вона поруч.
Та добре, сонечко, сьогодні не приїду Я теж скучив. Люблю тебе Ну, не ображайся, завтра заїду, слово даю
То Олег, напевне, закінчив розмову і вийшов з кімнати, більше вона нічого не чула. Як молотом в груди це було жахливо. Олег, у якого вона не сумнівалась йому ні на мить, зробив таке Одразу згадала розповіді своєї сестри, як та ридала, бо чоловік мав іншу. Для Ганни це тоді було чужим болем, а тепер вона його як ніхто розуміла.
Сіла вона на лавку за хатою, заплакала.
Господи, як же це боляче Олег, якому беззастережно довіряла, пішов наліво. Видно, і його той «біс» у ребрах підживлює.
Олегу сорок сім. Життя склалось добре: дружина Ганна турботлива, діти дорослі й успішні. Живуть у передмісті, у нього бізнес млин та комбікормовий цех, що забезпечує пів області.
Ганна довго мовчала, усе тримала. За пів року поступово сама дізналась, з ким бачиться Олег, ще й у телефон таємки крадькома заглядала, поки той спав.
Виявилось, ту звуть Тетяна, вона далека родичка їхніх знайомих, не раз зустрічались на святах. Мешкала Тетяна у «Пятихатках». Через подругу Галину дізналась і адресу.
Та наша Тетяна жіночка не із простих, розповідала Галина, гарна, але характер гострий. Не заміжня, дітей нема тусується де з ким, чоловіки їй зірку з неба не знімали. То вона сама бідкається, що немає стабільності, дітей самої не хоче ростити
Ганна мовчки все вислухала, хоча хотілось просто закричати від болю. Прийшла додому сльози лились рікою.
Пройшов час, і Ганна не витримала два місяці тому пішла до Тетяни додому. Тетяна відчинила, побачила Ганну і страшенно зблідла. Ганна мовчки пройшла у кімнату й сіла на диван.
Привіт, з утомою вимовила вона і подивилась навкруги.
Тетяна стояла, як вкопана, думаючи мабуть, що зараз їй дістанеться. Помовчала Ганна, потім різко запитала:
Ти не соромишся крутити з чужим чоловіком? Чи малі ще тобі холостяки? Щастя на чужих сльозах не збудуєш.
Тетяна раптом розплакалася:
Не знаю, як я взагалі так Але я люблю Олега, жити без нього не можу
Ганна не витримала дала їй ляпаса. Тетяна схопилася за щоку, й блідо шептала:
Вибач, Ганно Мене просто понесло
І тут вже не витримала і Ганна: обидві плакали. Коли трохи заспокоїлись, Ганна сказала:
Олегові, що я була, не кажи. Якщо не залишиш його знайдеш собі клопіт. І вийшла.
Тетяна так і не зізналась Олегові, а Ганна тримала все в собі. Хоч і зараз не знає до кінця, бігає ще чоловік до тієї чи ні, бо й досі ті ж «ділові розїзди» тривають. Сидить вона одна, думає:
Що робити? Чоловік для мене все. Ми стільки всього разом пережили, я не хочу ніяких розлучень, все ділити ні, дякую. Хай буде так, як є
А якщо залишить їй будинок що робити самій у ньому? Стільки всього потребує догляду, Олег постійно щось лагодить, підбиває, підпилює, все крутиться Я уже звикла до такого життя, а жити бідно боюсь. А як сказати дітям, що тато має іншу? Ой, не знаю. Для них це буде шок.
Ганна знає, як розповість комусь ще засудять. Скажуть: «Треба себе поважати, брати себе в руки, розлучатись, себе любити, не шкодувати».
Може, це й правильно, думає іноді Ганна. Але я люблю його. Сподіваюсь, що і він мене. Молодше захоплення у чоловіків явище не нове, може, Олег одумається. Головне, він до мене не змінився розмовляє спокійно, ніжно, сварок як не було, так і нема. Може, і справді полюби себе, і все стане на свої місця
Тяжко, ой як тяжко їй з цим вантажем. Тетяна не йде з голови, молода, гарна Так дивно, але Ганна вже наче змирилась: от і сон то не тільки її.
Де він зараз? Каже, по роботі, а я здогадуюсь
І тут Ганна сама подумала:
Може, й мені знайти когось? Я ж і досі непогано виглядаю, компліментів не бракує Ні, не зможу, уявити навіть не можу когось поруч, окрім Олега. Він найкращий Як тільки повернути його повністю у дім? Я б пробачила тяжко, але пробачила б. У чоловіків любов інакше працює, мабуть А може, й ні, не розбереш їх
Згадала молодість і навіть криво засміялась.
От коли ми були щасливі й багаті коли знімали кімнату у малосімейці, рахували копійки до зарплати, часто замість вечері бігли у кіно, купували квитки й були щасливі. Так давно, а наче вчора. А зараз усе є, живемо в достатку, а все одно самотня Та й нема з ким це все обговорити, душу відкрити не хочеться.
І тут приїхав Олег.
Ганна сиділа у задумі, коли побачила через вікно, як до двору повернула на «Шкоді» машина, фари блимають, мотор замовк. Чоловік неквапом закотив у гараж, зайшов до хати.
Ганно, ти де? Чого в темноті сидиш? заглянув на кухню і клацнув перемикач світла. Вона навіть не помітила, що вже темно у всьому будинку.
Тут я, ледь чутно, задумалась ще й негода надворі.
І не кажи шляхи заметені, насилу пробрався, боявся, щоб у кучугури не встрягнути. Я проголодався, може, вигадаєш щось смачненьке?
Ганна схопилась, почала метушитись по кухні, а чоловік пішов мити руки. За вечерею Олег глянув на дружину з теплою посмішкою.
Слухай, Ганно, скоро Новий рік. Я ось тут сюрприз тобі підготував!
Ганна напружилась не любила вона сюрпризів останнім часом
Який це сюрприз? ледь чутно спитала вона.
Олег почекав, усміхаючись:
Слухай, давно ми разом ніде не бували. Я зараз встав, пішов у коридор і за хвильку повернувся з конвертом. Ось, купив нам путівки на море, на Новий рік! Полетимо до Одеси, там Новий разом зустрінемо, під пальмами, так би мовити! посміхався так, як у молодості
У Ганни аж по душі відлегло, важкість з плечей злетіла.
Ой, Олеже, ну ти й вигадник! Аж не віриться, що зима а ми до моря! Я з радістю, хоч сьогодні. Не уявляю навіть засміялась щиро.
Та то син підказав мовляв, маму на відпочинок треба! А я й сам давно хотів тебе вирвати з рутини, хай трохи зміниш обстановку. Збирайся
Потім у Ганни в житті все устаткувалось: злітали до Одеси, Новий рік зустріли, сяяли щастям. Повернулись додому оновлені Олег став більше уваги приділяти дружині, поспішав додому, а якщо затримувався, завжди дзвонив, щоб не хвилювалась. І тепер Ганна знає: треба любити себе, бо тільки тоді все буде добре.
