Словами не опишеш скільки зусиль доклала Оксана, щоб заробити на власне житло. Днями й ночами дівчина працювала на декількох роботах, економила на всьому, а все для того, щоб назбирати на власний куточок.
Оксана мовчки терпіла насмішки колег на основній роботі стосовно того, що вона ходить в одній і тій же кофті вже який рік, не їздить на таксі, не відвідує кафе та навіть на роботі харчується пісною гречкою, яку принесла з дому.
І ось одного дня Оксана таки змогла назбирати на таку омріяну квартиру. Тоді дівчина нарешті почала жити. Звільнилася з підробітків, купила гарний одяг, записалась до спортзалу та змогла всі свої зусилля скерувати на основну роботу. Така старанність не залишилась без уваги начальства і незабаром Оксана одержала підвищення.
Згодом і особисте життя дівчини стало налагоджуватися, бо Оксана познайомилась з Віталіком. Вже через декілька місяців подружжя стало задумуватись про весілля й оскільки хлопець тратив велику частину своїх доходів на оренду квартири, то пара вирішила з’їхатись. Зрозуміли, що спільними зусиллями назбирають швидше.
Через рік Віталік офіційно зробив Оксані пропозицію руки та серця. Звісно ж дівчина погодилась, але замість очікуваного щастя на лиці коханого, побачила лише сум.
— Коханий, ти хіба не щасливий? Щось трапилось? — поцікавилась Оксана, коли помітила, що наречений весь день ходить якийсь засмучений.
— Ні-ні, звісно, що я щасливий. Просто я перебуваю в цій квартирі на пташиних правах. Поки ми зустрічались, то ще нічого, але тепер як одружимось… — сумно сказав Віталік.
— Не бери в голову навіть таких дурниць! Ти ж знаєш, що це і твій дім теж, адже ти мій майбутній чоловік! — гордо заявила Оксана.
— Ну як ти не розумієш! Може у паспорті я й буду чоловіком, але в тому домі я ніхто. Як я можу бути господарем у домі, який навіть не належить мені!
— Ти не ніхто! Ти неодмінно будеш найкращим господарем і для цього тобі не обов’язково володіти квартирою.
— Ні, я так не хочу. Я все обдумав і зрозумів, що зможу почуватися у цій квартирі господарем лише тоді, коли половину квартири ти перепишеш на мене. Так ти зможеш довести своє кохання до мене. Врешті-решт я ж твій майбутній чоловік, а не квартирант якийсь!
Оксана була шокована такою заявою. Дівчина ніяк не могла зрозуміти, що має відповісти коханому.
— А чому це ти замовчала? Що, закінчилось кохання, коли справа до квартири дійшла?
— Та ні, з чого ти таке взяв? Просто це дуже неочікувано.
— Оксанко, ти ж розумієш, що все це чисто формальності? Коли люди кохають один одного, сумнівів не повинно виникати! Якби я опинився на твоєму місці, то не вагався б і секунди. Якщо ти відмовишся, то я вважатиму, що ти мене ніколи не кохала!
І Оксана відмовилась. Проте зовсім не тому що не кохала. Наполегливість хлопцям породила у неї певні підозри і як незабаром з’ясувалось не дарма. Вже через два місяці Віталік переїхав до своєї нової дівчини у її шикарну двокімнатну квартиру в самому центрі. А про істинні плани стосовно квартири Оксани не складно й здогадатись.
