Мій син Назар постійно приходить додому з садочка з синцями і гулями. Це мене дуже хвилює, я не знаю, що з цим робити. Він не вміє себе захищати, не вміє битися. Вчила я його, що в садочку треба бути чемним. Не плакати і не битися. Ось малий і виконує мої настанови. А інші діти, вочевидь, виховані по-іншому. от і моєму Назару постійно перепадає. Що з тим робити?
І скаржитися вихователю не зовсім хочеться. Їх у групі 28, за всіма не встежить. І зрештою, життя не дитсадок. Звикне до постійних стусанів, так і отримуватиме їх впродовж життя. Я як жінка розводила руками, втішала сина, розпитуючи кожного разу, звідкіль у нього нова гуля чи синяк.
Малий скаржився, що його вдарив Денис, то Тимофій, то ще хтось. Так практично синці з малого не сходили. Я поскаржилася ввечері чоловікові. Адже треба знайти з того якийсь вихід.
— Вихід простий. Треба навчити Назара битися і захищатися, — однозначно запевнив мене чоловік. — По-іншому все так і триватиме. Буде наш Назар служити за боксерську грушу.
Я чомусь не хотіла погоджуватися з такою тактикою. Адже битися — це не гарно.
-Тоді Назар носитиме постійно гарні синці, — відповів на те мій чоловік.
Ввечері розпочалася вдома школа з опанування технік захисту і нападу, які проводив тато для Назара. Мій чоловік свого часу опанував деякі бойові мистецтва.
Ми купили набір боксерських рукавиць і почали тренуватися разом. Спочатку Назар був дуже несміливим і нерішучим, але з часом він став все більш впевненим у своїх можливостях.
Ми розповідали Назарові про важливість самозахисту і те, що він має право захищати себе, якщо хтось його ображає або нападає. Ми наголошували, що битися — це самовільний напад на інших людей. Однак треба захищатися, коли хтось нападає на тебе. Для цього ти опановуєш це мистецтво.
З часом Назар став краще володіти своїми рухами і знав, як відбивати удари. Його навички самозахисту помогли йому бути впевненішим серед дітей. Він став менш схильним до конфліктів і навчився відстоювати себе, коли це було необхідно.
Поступово синці і гулі на обличчі Назара зникли. Його поведінка в садочку також зазнала позитивних змін. Він став більш самостійним і впевненим у собі. Назар більше не боявся виходити на конфлікт з іншими дітьми, але використовував свої навички лише в самозахисті. Бо так навчив його тато.
Наша сім’я була рада бачити, як Назар змінився та набув більшої самодисципліни і впевненості. Ми розуміли, що самозахист — важлива навичка, яка допомагає дитині в почутті безпеки та відчутті контролю над своїм життям. Важливо було також навчити його відмежовувати ситуації, коли самозахист є необхідним, від тих, де можна уникнути конфлікту або вирішити його іншим способом.
В результаті нашого підходу, Назар став не тільки фізично сильнішим, але й ментально більш стійким та впевненим у собі. Він навчився вирішувати проблеми та конфлікти в мирний спосіб. І це було важливо. Більше синці на лобі в мого Назара не появлялися.
