Роки минули, і моя бабуся Галина стала надзвичайно мудрою та чудовою жінкою. Вона завжди прагнула вчитися, розвиватися та робити добро навколо себе. Її серце було наповнене любов’ю до ближніх, а її руки завжди допомагали іншим.
У далекому минулому Галина прожила нелегке життя, сповнене викликів і незгод, але вона зуміла зберегти свою любов до ближніх і людяність. Свого часу зустріла хорошого чоловіка та заснувала сім’ю. І хоча часом було нелегко вона завжди намагалася прикрасити це життя власною турботою за ближніх, зігріти всіх теплом, нагодувати. Такою була моя бабуся.
Я з матір’ю тривалий час проживала за кордоном. І ось настав день повернення на батьківщину.
Одного дня, після довгого періоду розділених зустрічей, моя матір вирішила повернутися на батьківщину, щоб побачитися зі своїми батьками та рідними. Я також з нетерпінням очікувала зустрічі та багато з чим хотіла поділитися. Однак, підійшовши до батьківського будинку, моя матір дізналася шокуючу новину — її брат віддав мою бабусю у будинок перестарілих.
Моє серце стислося від шоку і смутку. Я не могла зрозуміти, як така добра, турботлива та любляча жінка, як моя бабуся, могла потрапити у таку ситуацію. Її брат, якого я знала як доброго і також турботливого чоловіка, як він міг зробити такий крок? Це було незрозуміло і болісно для мене.
Я розмовляла з матір’ю, і вона мені розповіла, що причиною такого рішення брата були фінансові труднощі та неспроможність доглядати за матір’ю належним чином. Він переживав з приводу цього рішення, але вважав, що це найкращий варіант для матері, де їй нададуть необхідну опіку та догляд.
Я догадувалася, що причина криється десь глибше. І я була права. Брат послухався своєї дружини, яка не хотіла зайвого клопоту, не хотіла помити ще однієї миски, чи на одну порцію приготувати більше їжі.
Хоча зрозуміла об’єктивні причини такого рішення, я не могла припустити, що моя бабуся, така чудова та добра жінка, стане підопічною в будинку перестарілих. Це було якось невідповідно до того, як я уявляла її старість — у колі рідних, власному домі, з нами, її дітьми, які завжди піклуються про неї.
Ми разом з родиною прийняли рішення про те, що бабусі буде забезпечено найкраще доглядання, і ми допоможемо їй повернутися додому, там, де їй завжди належало бути. Це було наше спільне бажання — надати їй заслужений комфорт та піклування.
Звісно, з поверненням додому я навіть слухати не хотіла, що моя бабуся була в будинку перестарілих. Навіщо? Хіба я не подам тарілку супу чи горнятко молока? Уже наступного дня бабуся була в мене в хаті. Вона натішитися не могла, що поряд є близька людина, з якою можна поговорити про наболіле.
Так в наш час важливо бути близькими одне до одного, зрозуміти потреби своїх рідних і піклуватися про них у будь-яких ситуаціях. Моя бабуся завжди була хорошою жінкою, але із цим новим викликом ми переконалися, наскільки вона є сильною і великодушною душею, яка заслуговує найкращого. Ми готові зробити все можливе, щоб забезпечити їй достойне життя у колі родини.
