Подвійне життя мого партнера

Знову ніч провів не вдома, Остапе, голос мій був рівний, ледь не крижаний. Хоч у середині кипіло, наче окріп.
Я ж ну, знаєш, Софійко, в клініці такий завал. Терміновий пацієнт приїхав
Пацієнт? я несмачно посміхнулась. Чом твоя сорочка тоді пахне жіночими духами, а в телефоні бачу о третій ночі ти заходив у мережу?
Він замовк. Відвів погляд. Потім заучено потер переносицю, зітхнув глибоко, став розводити увагу.
Я тобі все поясню. Тільки давай без сцен. Не зараз, добре?
Я не влаштувала сцену. Хоч руки свербіли вдарити, кричати, штовхнути його в його ж его. Але стрималась.
Ми були разом девять років. Життя було ну, як у всіх: кредит за квартиру, син у третій клас, спільний рахунок у банку і звичка варити каву зранку один одному. Та ось півроку цю каву варю тільки я, сама собі.
Він або зарання тікав, мовляв у лікарню, або вертався пізно. Іноді взагалі «чергував». Лише серцем відчувала: не він той герой у білому халаті. Він брехун. І в нього є хтось інший.
У кухні шкварчав чайник. Я дивилась у вікно, як наш сусід цілує дружину, йдучи на роботу. Як погладив дочку по голівці. І мені стало так гірко, аж дрижала: а мені? мені чого не дісталось?
Чому не так?
Перші дзвіночки проґавила. Це було витончено, майстерно. Спочатку він вимкнув геолокацію: «телефона гальмує». Перестав залишати речі у ванній: «знаєш, стерильність, я ж хірург». Тримав телефон у кишені навіть вдома.
Софійко, ну не вигадуй, казав він. Ти ж знаєш, як я тебе кохаю. Які ж інші жінки? У мене й на тебе сили ледве вистачає.
Поки він був під душем, я взяла його телефон. Пароль знав навіть кіт нашої квартири. Але месенджери пусті. Чи все видалив, чи спілкувались деінде. Мережа? Лише підписки на футбол та кількох лікарів.
Та я ж не вчорашня. І мене дурою не проведеться.
«Якщо не впіймаєш правду знайди того, хто її знає».
І я вирішила, що цією правдою стане його молодший брат Лесик. Той самий, з яким Остап раптом став такі «зустрічатися» увечері.
Привіт, Лесю. Потрібна порада.
О, Софійко! Привіт! Щось трапилось?
Ти ж бачив Остапа учора?
Е-е хлопчина замовк. Ну приблизно
Ясно. Приблизно. Ага.
Лесю, не вмикай «родинної солідарності». Скажи просто чи був він з тобою?
Ні, видихнув він. Вибач, більше ігнорувати не можу.
Я завмерла. Ось воно, зараз все зясується.
То в нього є жінка?
Лесик відвів очі.
Не зовсім
А що тоді?
Він занервував.
Софійко, тобі справді потрібно знати?
Я відчула, як кров кинула до голови.
Говори. Зараз же. Терміново.
Він не просто з іншою
Він не просто з іншою він має цілу сім’ю на Троєщині з трирічним сином, прошепотів Лесь, і від цієї правди мій світ розсипався, але впавши, я встала вільнішою.