Подруга запросила гостей у наш дачний будинок на свій день народження без дозволу
Шість років тому ми з чоловіком купили чудову дачу під Києвом. Всі ремонтні роботи робили своїми руками, впорядковували подвіря, садили дерева і клумби. Щовихідних, а іноді й через тиждень-два, намагалися бувати там.
Город не заводили, але висадили кілька грядок огірків, помідорів, кропу, петрушки, цибулі, кабачків і перцю усе необхідне для сімї, без надмірностей.
На ділянці вже росли малинові кущі, й різні сорти смородини. Ще були розлогі грядки з полуницею саджанці діставалися разом із хатою. Часом збирала врожай та приносила ягоди на роботу пригощала колег. Усі були задоволені, дякували.
Цього року до нашого колективу приєдналася жінка на імя Лада. Вона виглядала дуже приємною і щирою, завжди чемно спілкувалася. І от я якраз принесла того дня свіжу полуницю, пригостила і Ладу.
Спробувала й почала хвалити смак ягід. Захоплювалася, розпитувала звідки, що це за дача, як усе облаштовано. Мені було приємно розповідати.
За кілька днів Лада сама підійшла й попрохала ключі від нашої дачі. Мовляв, її донька з дітьми хоче поїхати на природу, побути кілька тижнів на свіжому повітрі, а ми все одно наближчим часом туди не плануємо. Донька зараз у декреті, хай відпочине від міського шуму.
Я категорично відмовила. Колега образилася, але наполягати не стала.
Минуло два тижні. До мене на роботі підходить жінка з нашого відділу й питає як краще дістатися до нашої дачі, маршрут підказати. Я здивувалася й перепитала навіщо їй це знати.
Виявилося, Лада запросила її й кількох співробітниць на святкування свого дня народження прямо у нас на дачі. Причому кожен мав добиратися самотужки, адресу вона роздала.
Я була приголомшена.
Підійшла до Лади, питаю: що відбувається?
А що такого? із наївною посмішкою відповідає вона. Нічого не трапиться, якщо ми відсвяткуємо мій день народження у вас на дачі. Це лише на день, ми не будемо жити там. Тобі ж не шкода, правда?
Навпаки, шкода. Мені шкода своєї праці, і того, що можуть наробити люди на газоні, серед квітів, кущів чи у будинку.
Ба більше мене навіть не запросили! Навіть не попрохали дозволу.
Я знову відмовила. Вона приречено образилася.
Ну й нехай. Я все одно залишусь при своїй думці. Скільки років пригощаю колег ягодами, але ніхто так зухвало і нахабно не поводився, як вона.