Подався заробити мені на навчання, а привіз нову сім’ю. Невже я буду їм тепер потрібна?
Два роки тому ми з татом стали один одному найближчими людьми. Сталось після біди, що прийшла в наш дім. У мене не стало мами, а в тата — дружини та підтримки. Рік ми горювали, а тоді татко зібрався на заробітки у Польщу. Я маю наступного року їхати на навчання, тому татко взяв на себе всі ці витрати. Але замість заощаджень привіз додому мені мачуху та її двоє дітей.
Старша сестра також підтримала батька в цьому. Вона сказала, що на чужині він зможе швидше забутись і відійти від горя. А в дома все нагадує про неї, тому й серце довго ще болітиме. До того ж, якби це не виглядало, хтось мав заробляти гроші на моє майбутнє. У сестри власна сім’я, тому і вирішили, що поїде тато.
Тато одразу знайшов гарне місце, чоловік він роботящий. Та й друзі в нього надійні і давно працюють в тій же організації. Ми були спокійні за нього.
Спочатку ми разом порахували, що тато має пропрацювати там років 7, щоб оплатити моє навчання та оновити ремонт в нашому будинку. Татко кожного дня телефонував мені як тільки в нього випадала вільна хвилинка. Проте вже декілька тижнів підряд наші розмови скоротились до мінімуму. Тепер все навпаки, я йому весь час телефоную. Та він рідко коли має можливість зі мною поговорити…
Спочатку татко працював на будівництві. Робота була надто важка, а грошей платили небагато. Тому вони з дядьком Сергієм перейшли працювати на приватну ферму конюхами до якоїсь полячки. Там вони були уже півтора року. Крім татка та його друга на цій фермі працювало багато інших українців разом з місцевими поляками на полях.
Я ще й сміялась, що такого тата як наш ті полячки заберуть з руками і ногами. Якби ж я знала, що мої слова будуть пророчими..
Вони там жили окремо чоловіки від жінок. Тато мав кожного дня готувати та вигулювати коней з конюшні, а також тримати в чистоті іх стійла. Але деколи їм допомагали місцеві, які приглядали за господарством цієї пані.
Тато спочатку трохи насторожено відносився до поляків. Весь час розповідав які вони прискіпливі. Особливо одна, Кася, яка постійно перевіряла якість їх роботи на конюшні. Але потім він почав захоплюватись тим, яка ж вона розумна і працьовита. Я ніколи не була проти дружби з іноземцями, але ж не до захоплення.
Пізніше я помітила, що тато став якийсь розсіяний, задуманий, ніби уникав дивитись мені в очі. От ми з сестрою разом йому зателефонували і поставили ультиматум, що він має нам признатись що ж там сталось. І тут відкрилась гірка правда.
Ми почули від нашого тато вражаючі слова. Виявилось, що він нещодавно зійшовся з цією Касею. Як це сталось він не знає, просто якось почали розмовляти і все. Вона також одна з трьома дітьми. А тепер носить дитину під серцем від нашого тата. А він не може відмовитись від рідної дитини, та й тих трійко теж шкода.
Правда, щось у розповіді тата насторожило нас. Він все ще боявся подивитись нам в очі. Тоді ми натисли на нього і запитали, що ж його так пригнічує. Може нова жінка не хоче бути з ним? Бо у нього за душею лише двоє дітей. Але він одразу заперечив такі слова. Він сказав, що вони з Касею покохали один одного. Та її батькам ще нічого не сказали.
- Вони будуть проти такого союзу? — припустили ми.
- Та ні. — схилив голову тато. — Просто шестеро дітей на двох. Можуть подумати, що я навмисне так зробив. Щоб в Польщі залишитись…- відповів він засмучено.
- Але ж ти не спеціально з нею зійшовся?
- Ясно, що ні. Я дійсно до неї прив’язався. А ви з сестрою? Ви зможете мене коли-небудь пробачити за це?
- Та ти що! Навіть думати про таке не смій! Ми бажаємо тобі лише щастя. І будемо щасливі поповненню у сім’ї.
- Які ж ви у мене молодці, донечки! — радості батька не було меж.
- Татко, приїжджайте усі до нас. Ми все приготуємо!
- О, поки не зможемо. Касі важко дається ця вагітність. Але ви можете відвідати нас у Польщі.
Ми ще довго щебетали втрьох. Здається, мені з сестрою вдалось переконати татуся, що все у них складеться найкраще. А батьки дружини коли познайомляться з ним, то вже не зможуть ні в чому відмовити. Та й новому онуку чи онучці будуть дуже раді. Адже він така добра людина. А тепер і сім’ю має велику.
