Свято довжини років, що перевернуло все моє життя
Соломія пильно розглядала своє відбиття у дзеркалі. Сьогодні вона була неперевершена: акуратна зачіска, бездоганний макіяж, витончені прикраси, підібрані зі смаком. Інакше й бути не могло — сьогодні вони з Дмитром святкували річницю весілля.
Святкова атмосфера досягла піку. Гості один за одним підходили до пари, вітали, дарували подарунки, лунав сміх і музика. Соломія усміхалася, але глибоко всередині відчувала дивний тривожний поклін — ніби щось важливе мало статися.
Коли настав час обміну подарунками, вона взяла мікрофон:
— Ну що ж, любий, настав і наш черговий момент! Сподіваюся, мій подарунок тобі сподобається, — промовила вона, дивлячись чоловікові прямо у вічі.
Двері банкетної зали розчинилися, і кілька чоловіків внесли величезну коробку, оповиту яскравою тканиною. Дмитро здивовано підвівся зі свого місця, очікуючи сюрпризу, але коли покривало впало, його обличчя застигло від шоку.
За кілька годин до свята Соломія сиділа у спальні й перечитувала повідомлення на телефоні чоловіка. Кожне слово ніж ножем різало її серце. «Нудьгую до божевілля… Рахую години до нової зустрічі», — писала йому коханка.
Але не це вразило Соломію найбільше. Жінка, з якою їй зраджував Дмитро, була старшою за нього на п’ятнадцять років, повненькою, далекою від ідеалів краси. І все ж він обрав саме її.
Почувши наближення кроків, Соломія швидко видалила переписку й поклала телефон на місце. Дмитро увійшов у кімнату, насвистуючи мелодію. Він був у гарному настрої — на роботі видали премію, і він уже мріяв, як везе «свою Марічку» до Карпат.
Побачивши похмурий вигляд дружини, Дмитро насторожився:
— Щось трапилося? Ти якась не така.
— Усе гаразд, — спокійно відповіла Соломія. — Думаю про наше свято. До речі, мені потрібні гроші на організацію.
— Звісно, без проблем, — усміхнувся він.
Соломія навіть сама не розуміла, чому так спокійно сприйняла цю ситуацію. Раніше подібні зради викликали в неї істерики, погрози розлученням. Тепер вона мовчала. Щось всередині неї змінилося.
Дмитро вийшов на балкон, щоб надіслати чергове любовне послання. А Соломія тим часом згадувала, скільки разів їй доводилося пробачати його зради. Свекруха завжди захищала сина:
— Чоловіки — як коти: якщо їм тепло й затишно вдома, вони повертаються. Не влаштовуй скандалів, Соломійко. Втратиш — сама будеш винувата.
Свекор підтримував:
— Не на що скаржитись! Твій Дмитро — золотий чоловік. Працює, гроші в хату несе. Ще чого тобі треба?
Але Соломія знала, що цей «золотий чоловік» зраджував при першій нагоді. І що свекор сам давно гуляє наліво і направо. Просто прикриває це вправніше.
Вона згадувала, як виросла в родині, де зрада вважалася зрадою, де батьки вчили її повазі насамперед до себе. Але в родині Дмитра це було нормою — «терпи, все налагодиться».
Подруги радили Соломії піти, поки не пізно. Але куди? З трьома дітьми, без стабільного заробітку? Повертатися до батьків — там давно жив брат із сім’єю. І незважаючи на все, вона все ще любила Дмитра. Любила за шкільні роки разом, за перші зізнання в коханні, за дітей.
Може, свекруха права? Може, Дмитро «нагуляється» й заспокоїться?
Але повідомлення в телефоні, сповнене ніжності до іншої жінки, знову розітнуло її серце. Вона зрозуміла: час закінчувати цю агонію.
Соломія подзвонила в агенцію з організації свят. На зустріч прийшов власник компанії — чоловік на ім’я Ярослав. Коли вона, стримуючи сльози, розповіла йому про свою проблему, він уважно вислухав.
— Ви повинні жити для себе та дітей, — тихо сказав він. — Навіщо терпіти того, хто вас не цінує?
Саме тоді у Соломії виник план. План, який поставить крапку в їхньому шлюбі.
Річницю вона організувала у великому заміському будинку. Гостей було багато: рідні, друзі, колеги. Навіть Марічка — та сама коханка Дмитра — прийшла, сяючи вульгарною посмішкою.
Соломія стояла осторонь, спостерігаючи за подіями. Вона була бездоганна: елегантна чорна сукня, туфлі на високих підборах, дорогі прикраси.
Коли настала мить дарувати подарунки, вона взяла мікрофон:
— Любий мій Дмитре! Десять років тому я обрала тебе своїм чоловіком. За цей час я зрозуміла, що ідеальні чоловіки існують лише у казках. Але сьогодні я хочу подякувати тобі за важливий урок: як не повинна виглядати сім’я.
У зал внесли величезний торт. Усі завмерли в очікуванні.
Покривало зірвали — і з торта вийшли троє напівоголених дівчат: блондинка, брюнетка й русява.
Дмитро, не вірячи очам, роззявив рота. Його коханка Марічка зблідла.
Соломія підійшла до чоловСоломія глянула на Дмитра востаннє, обернулась і вийшла з зали, більше ніколи не озирнувшись.
