Побачити на власні очі
Після страшної трагедії, втрати в аварії чоловіка та шестирічної доньки, Олеся довго не могла оговтатись. Майже пів року вона провела у клініці, не бажаючи нікого бачити, лише поруч трималася її мама, яка терпляче підтримувала доньку. І якось сказала:
Олесю, бізнес твого чоловіка може скоро розвалитись, ледь тримається на плаву, Ігор ледве справляється. Він телефонував і просив передати тобі. Добре, що Ігор порядна людина, але
Після цих слів Олеся ніби трохи прокинулася.
Так, мамо, треба чимось зайнятись, мій Денис зрадів би, якби я продовжила його справу. Добре, що трохи розуміюся, він ніби відчував щось, раніше взяв мене до офісу.
Олеся повернулася до роботи, змогла втримати хиткий сімейний бізнес. Але навіть вдало ведучи справи, Олеся дуже сумувала за загиблою донечкою.
Донько, хочу дати тобі пораду візьми дівчинку з дитбудинку, таку, якій ще важче, ніж тобі. Ти допоможеш їй, і сама зрозумієш це твій порятунок, сказала мама.
Чимало обдумавши слова матері, Олеся погодилась мама права. Незважаючи на розуміння, що рідну кровинку замінити майже неможливо, Олеся приїхала у дитбудинок.
Настя народилася майже незрячою. Як тільки батьки дізналися про діагноз, відмовилися від неї. Обоє були з вищою освітою, з інтелігентних родин, однак злякались відповідальності. Підлість і страх, видно, не обирають.
Так маленька дівчинка й потрапила у будинок малюка, де її й назвали Настею. Росла, майже нічого не бачила, ледве розрізняла тіні. У дитбудинку навчилася читати, обожнювала казки й вірила, що колись прийде фея.
Коли Насті виповнилося майже сім років до неї дійсно прийшла фея. Гарна, елегантна, заможна і дуже нещасна. Звісно, дівчинка не могла її розгледіти, але одразу відчула ця жінка добра. Коли Олеся зявилася у дитбудинку, директорка здивувалась навіщо їй дитина з інвалідністю? Олеся не хотіла пояснювати, боялася, що її неправильно зрозуміють відповіла стандартно, що у неї є кошти і бажання допомогти.
Вихователька підвела Настяну за ручку. Тільки-но Олеся її побачила в серці щось стислося, відчула: «Моя». Дівчинка була схожа на ангела золоті кучері, великі блакитні очі чисті й глибокі, але незрячі.
Хто це? не відводячи погляду, запитала Олеся.
Це наша Настя, дуже добра і ніжна, відповіла вихователька.
Настя моя. Без сумніву, відразу вирішила Олеся.
Олеся й Настя швидко стали дуже близькими, вони потребували одна одну. З появою Насті в домі Олесі життя знову наповнилося змістом. Звернулася до лікарів; ті трохи її заспокоїли: якщо зробити операцію, зір може частково повернутись, але Насті доведеться носити окуляри.
Олеся вхопилася за цю надію. Перед школою дитині зробили операцію, та Настя все одно бачила дуже погано. Залишався ще один шанс але треба було почекати, поки дівчинка підросте. Минав час. Олеся приділяла доньці багато уваги, бізнес процвітав, вона стала заможною та гарною жінкою, але на чоловіків навіть не дивилася все життя присвятила доньці.
Настя виросла надзвичайною красунею, закінчила університет, змогла подякувати долі й вже працювала у фірмі матері. Олеся пильно придивлялася до її оточення боялася, що якийсь пройдисвіт скористається наївністю Насті й зазіхне на її посаг. Посаг був дуже пристойний, і Олеся завжди показувала, що ніхто не наживеться за рахунок дитини.
І ось прийшла любов. Настя познайомилися з Артемом. Олеся також познайомилася з хлопцем, нічого підозрілого не помітила та була не проти їхніх стосунків. Незабаром Артем зробив пропозицію. Готувались до весілля, а через пів року після нього мала відбутись остання операція із відновлення зору Насті.
Артем був ніжним та турботливим, втім, іноді Олесі здавалося, що його поведінка трохи награна, але вона відганяла ті думки. Молоді вирушили в підміський ресторан, де мала проходити їхня весільна вечірка, щоб узгодити оздоблення залу. Вдень людей було небагато.
Зайшовши до залу, Настя й Артем сіли за столик. Артем поклав телефон на стіл, але тут спрацювала сигналізація в авто і він вийшов. Настя залишилась сама. Задзвонив телефон Артема, наполегливо та голосно. Вона не хотіла брати, але не витримала. Підняла слухавку і почула голос майбутньої свекрухи, Тетяни Сергіївни.
Сину, вигадала, як швидко позбутись твоєї сліпої Настюхи. Є дві путівки у знайомої в турфірмі замовила спеціально. Після весілля повезеш свою «дурничку» в Карпати, скажеш, що мрієш подивитись на вершини. Підеш із нею вдвох і зроби так, щоб твоя жінка «випадково» послизнулася й впала. Потім звернись до поліції: зникла дружина, мовляв, посварились і вона пішла сама. Плач, вимагай пошуків. Коли знайдуть вирішать, що нещасний випадок. Там, у горах, ніхто не буде розслідувати Я знаю, синку, що ти впораєшся з роллю вбитого горем чоловіка. Тільки швидше дійте, бо інакше їй зроблять операцію, і тоді важче буде позбутися. Такі гроші даремно втрачати! Ну гаразд, відключаюсь.
З голови Насті ніби зірвалися всі думки; вона кинула телефон на стіл, ніби він обпік їй руки.
Значить, його мама хоче мене вбити І, мабуть, Артем теж, крутилось у неї в голові.
Ще мить тому вона була щасливою нареченою, завершувала останні приготування до весілля а зараз все світло завалилось Артем не чув розмови, але Настя ледь стримувалася від сліз. В цей час Артем повернувся:
Дивно, чого це спрацювала сигналка може, кіт, але все гаразд. Раптом знову задзвонив його телефон, він схопив:
Так, Романе, добре, зрозумів, кинув трубку. Мушу терміново в офіс.
Їдь, спокійно, наскільки могла, сказала Настя, я почекаю маму, ще раз усе обговоримо.
Ну гаразд, я полетів
Настя залишилась сама й розплакалась. До неї підійшла адміністраторка Катерина, яку вона знала.
Настя, що з вами? Куди подався Артем, ви ж домовлялися?..
Та це Катю, дрібні непорозуміння, заспокоїла Настя. Мама зараз приїде, ми справи владнаємо. Артема терміново на роботу викликали.
Зараз зроблю вам чаю, бо ви явно засмучені, Катя принесла чай, Настя лише кивнула.
Олеся розуміла, що донька мала бути з Артемом у ресторані, тому дуже здивувалася дзвінку Насті.
Що ж там такого Настя сама не своя думала вона, сідаючи за кермо.
За двадцять хвилин була на місці, підійшла до доньки та сіла за стіл.
Настю, я так переживала дорогою
Мамо, Настя заплакала, вони хочуть мене вбити!
Хто?! спантеличено глянула Олеся.
Артем із Тетяною Сергіївною. Я сама чула. Вона йому подзвонила, а телефон залишився на столі, коли він вийшов. Сказала купити турпутівки у Карпати й зіштовхнути мене там Ще квапила, бо ми з тобою незабаром зробимо мені операцію.
Ти впевнена? Може, ти щось не так зрозуміла?..
Мамо, клянусь, я все чула на власні вуха. І Тетяна Сергіївна навіть не зрозуміла, з ким розмовляла. Я швидко поклала слухавку. Артем саме тоді терміново поїхав на роботу.
Олеся була приголомшена. Невже вони помилялись у цьому хлопцеві? Що робити? Поки сиділи й роздумували, до Насті зателефонував Артем.
Ну що, Настю, мама приїхала, домовились про оформлення залу?
Олеся взяла дончин телефон:
Алло, Артеме. Вчасно дізнались про ваші плани з мамою. Тож слухай уважно Про ваші плани і путівки
Які плани, які путівки? або він справді нічого не розумів, або добре грав здивування.
Про Карпати, де Настя мала «випадково» загинути
Артем, мабуть, зрозумів мати проговорилась не йому, а Насті, бо ще й повідомлення надіслала: «Не зволікай».
Чому загинути? Нащо нам Карпати?.. Олеся вже розгледіла, що Артем грав страх перед викриттям.
Щоб залишитись багатим вдівцем. Але мушу засмутити: у тебе з мамою нічого не вийде. Добре памятай: якщо телефон потрапить до поліції, все відновлять, навіть видалене. Зрозумів?
Артим замовк, потім озвався:
Зрозумів. Але це все мама
Зрозуміло, ще й за маму ховаєшся. Прощавай, Артеме.
Вже наступного дня Артем поїхав із міста звинувачував маму, що підставила, забрав у неї гроші та втік. Боявся, що Олеся і Настя підуть у поліцію. Тетяна Сергіївна також поїхала до подруги в інше місто.
Настя була у шоці, упевнившись на власні очі в правді.
У офтальмологічній клініці Насті зробили операцію. Олеся була поруч, дочці не знімали поки повязку з очей. Виводила Настю на подвіря клініки, сідали на лаву під каштанами. Молодий лікар Дмитро Григорович дбайливо доглядав Настю, операцію робив досвідчений хірург, а сам Дмитро весь час підтримував чарівну пацієнтку.
Була видно, що Настя йому дуже подобається; Олеся дбайливо оцінювала хлопця, але зрозуміла: він добрий і закоханий. Коли зняли повязку, Дмитро приніс Насті великий букет троянд. Вперше за довгі роки Настя побачила на власні очі: і красивий букет, і стрункого світловолосого лікаря з сірими очима.
Яка я щаслива, я все бачу! розплакалась Настя, а Дмитро кинувся її втішати.
Зір повернувся, хоч тепер Насті слід завжди носити окуляри. Але це дрібниці у порівнянні з минулим.
Минає час. Весілля Дмитра та Насті відзначили по-справжньому красиво, по-українськи. А через рік народилася гарненька донечка з сірими очима, як у тата. Настя дуже щаслива у неї турботливий і надійний чоловік, який завжди її захистить.
Дякуємо, що прочитали. Усього Вам найкращого!
